Однією з найболючіших тем, що обговорювалася очільниками населених пунктів області під час засідання хмельницького регіонального відділення Асоціації міст України, була проблема пільгових пасажирських перевезень. Якщо раніше перевізникам витрачені на обслуговування пільговиків кошти компенсовувала держава, то у 2016 році цю функцію переклали на місцеві бюджети.

Ситуація об’єктивно складна. Київ вирішив змусити місцеві бюджети фінансувати пільговиків, при цьому не дозволяючи зменшувати їх кількість. Традиційно – перекласти проблему, не давши всіх важелів для її вирішення. Тому не обійшлось без пропозицій винайти велосипед:

Хтось пропонував вивчити можливість надання адресної грошової допомоги пільговикам, хтось – забезпечити безкоштовні перевезення лише у робочий час доби, хтось – обмежити кількість пільгових місць у автобусі.

Звісно все це абсолютно незаконно, про що влучно зауважив мер Константинова:

– Ми не можемо обмежити ні час пільгового перевезення, ні територію. Я робив такі спроби у Старокостянтинові, але всі рішення були скасовані прокуратурою. Наше місто не має ресурсів для компенсування пільгового перевезення. Я пропоную, щоб держава виконувала свої функції, – зазначив Микола Мельничук, міський голова Старокостянтинова.

Великі міста області, такі як Хмельницький та Кам’янець-Подільський, серйозно вивчають можливість запровадження місцевої “картки пільговика“, і одразу вилазять проблеми з немісцевими пльговиками:

– Без спеціальної картки пільговика взагалі ні про що говорити. Ми проводили розрахунки, потрібно придбати спеціальні машини для зчитування картки у кожен автобус. Самі ж картки безкоштовно пропонує виготовити “Ощадбанк”, – каже очільник Кам”янця-Подільського Михайло Сімашкевич.
– Ми серйозно думаємо над можливістю введення картки пільговика, проте, уже бачимо проблеми: наприклад, учасник бойових дій з Ярмолинець, котрий уже багато років живе у обласному центрі без реєстрації, не матиме права на пільговий проїзд у Хмельницькому. тому це також не ідеальний варіант, – зізнається Олександр Симчишин, міський голова Хмельницького. До слова, Хмельницький – один з небагатьох населених пунктів області, що уже взяли на себе фінансування пільгового проїзду.

Який би варіант виходу з ситуації не обрали населені пункти області, витрати з бюджету населених пунктів на компенсацію пільгових перевезень будуть значними. У наступній цитаті підсумок існування нашої держави за 20 років:

– Якщо у Старокостянтинові з міського бюджету компенсуватимуть витрати на пільгові перевезення, то можна забути про всі капітальні вкладення, – констатує міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук.

Єдиною тверезою пропозицію було повне скасування пільг (точніше їх монетизація):

– Моя позиція – пільг не повинно бути взагалі. Єдина допустима пільга – рівень зарплати та пенсії, – зазначив Сергій Мельник, народний депутат.
– Жодна пільга чи субсидія не веде до економії.

Дискусія вийшла палкою. Проте, жодного практичного варіанту щодо того, яким чином забезпечити фінансування пільгових перевезень, так і не знайшли.

Висновок

Безпросвітні українські злидні, породжені роками соціально-гречкової економіки в комбінації з винаходом велосипедів типу “обмежити в часі пільговиків“, “обмежити пільговиків в кількості” – це просто невичерпне джерело для фейспалмів.

Але в принципі це позитивно, що Київ змушує чиновників на місцях рухатись і вмикати мізки. Маємо шанс на зміни.

Звідси

До теми:

Тарифи і пільги віддадуть на місця

Монетизація пільг

До слова, в сусідній Польщі (і не тільки) кількість пільгових категорій (безкоштовний проїзд) всього 9 на всю країну + додаткові, які визначає кожна окрема міська рада якщо захоче. Пенсіонери за віком там їздять за 50% вартості проїзду (проїзного) до 70-ти років. Після 70-ти – всі безкоштовно. У нас же кількість пільговиків донедавна складала майже 40 категорій! У минулому році цю кількість скоротили до 20 з гаком, що теж забагато.

Також згадаємо Постанову кабінету міністрів, яка гарантує всім пенсіонерам України халяву у електротранспорті будь якого міста. При цьому компенсацій за них Київ платити не збирається

Також процитуємо закон про автомобільний транспорт:

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються
замовленням, у якому визначається порядок компенсації
автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів
на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

Відповідно немає компенсації – немає і перевезення, справедливо . Між іншим чергова “фішка” нашої держави: закон чітко вимагає компенсувати пільгові перевезення, але держава на всіх рівнях це саботує. Тобто своїх обов’язків уникає, а перевізників за уникання своїх – карає.

Влада готова з 1 січня монетизувати пільги на проїзд у транспорті. Що це означає? Як це працюватиме? Давайте розбиратись

Для початку цитата з Економічної правди:

Міністерство соцполітики і Мінінфраструктури технічно повністю готові до того, аби вже з 1 січня 2016 року монетизувати пільги на проїзд у транспорті.

Про це під час тренінгу для представників регіональних ЗМІ в Українському медіа-центрі реформ заявила Світлана Кубальська, керівник відділу автотранспорту Мінінфраструктури.

За її словами, всі необхідні дані для запровадження  адресної грошової допомоги у Мінсоцполітики є.

“Є всі розрахунки, скільки вони кожного року перераховують перевізникам за проїзд пільгових категорій населення. Єдине, в чому треба визначитися, це у порядку сум, яку держава має перерахувати кожному пільговику”, – зазначила представниця Мініфрастратруктури.

“Приміром, у 2015 році на оплату проїзду одного пільговика передбачено 47 грн. І це – на рік. Але ж ми розуміємо, що цих коштів замало. Їх ще може вистачити на оплату проїзду всередині населених пунктів, але ж ніяк не міжміський проїзд. Вважаємо, що розмір такої адресної допомоги має складати 250-300, а може й навіть 400 гривень”, – підрахувала Кубальська.

Кубальська уточнила, що за умови заміни пільгового проїзду адресною грошовою допомогою, йтиметься про охоплення усіх без винятку пільгових категорій населення, незалежно від того, користуються вони транспортом чи ні.

“Людина сама вже вирішуватиме, чи витрачати ці кошти на проїзд, чи ліки, чи ще щось”, – зазначила представниця Мінінфраструктури.

На її переконання монетизація пільги на проїзд у транспорті дозволить не тільки зберегти, а й розвинути маршрути у тих місцевостях, де наразі перевізники працювати не хочуть через те, що їхніми послугами користуються переважно пільгові категорії населення, що завдає їм збитків.

“Якщо замінити пільгу на проїзд адресною грошовою допомогою, то за цієї умови всі пасажири сплачуватимуть проїзд живими грішми. Відтак це спонукатиме перевізників розвивати й ті маршрути, які наразі вони вважають неперспективними”, – пояснила Кубальська.

Зауважимо, монетизація пільг це дуже добре, але цього не достатньо. До прикладу в сусідній Польщі є лише 9 категорій громадян яким надано право безкоштовного проїзду (інваліди, незрячі, донори крові, багатодітні, …) в міському громадському транспорті. При цьому в кожному місті місцева влада компенсує зі свого бюджету собівартість перевезення.

Подамо тут собівартість перевезень у різних містах Польщі:

Собіварість кілометру пробігу у Вроцлаві
– автобусом 7,18 злотих (Краків – 7,26, Познань – 8,15, Ґданськ – 7,32, Лодзь – 6,83).
– трамваєм  7,39 злотих (Краків – 7,64, Познань – 12,54, Ґданськ – 7,04, Лодзь – 5).

При цьому вартість проїзду:
одноразові квитки: Краків 3,8 Познань 4,6 Ґданськ 3,6 Лодзь 3,8 – тобто нижча ніж реальна вартість кілометру поїздки цілого вагону
і так є дешевші варіанти на 20хв. чи пільгові, чи добові, чи проїзні…

Ще трохи про вартість і собівартість
Ну і про Вроцлав