У попередніх статтях ми вивчали стан міського транспорту в наших просунутих сусідів, таких як Білорусь та Польща а також відомих міст дальнього закордону. Спробуємо тепер порівняти ситуацію, що склалась у нас до одного із міст, які нещодавно пережили набагато складніші часи, що проте не завадило їм рухатися вперед разом зі всім цивілізованим світом.
Скоп’є – столиця Македонії, точніше Колишньої Югославської Республіки Македонія, як її названо через небажання Греції ділити славу батьківщини Олександра Македонського з кимось іншим. Населення міста – пів мільйона, площа ж в 3 рази більша за Львів. ВВП на душу населення в Македонії на 30% вищий ніж в Україні.
Незважаючи на дуже низьку для столичного міста густоту населення, спричинену землетрусом, що завдав великої шкоди містові що відбудовувалося після 2 Світової Війни у 1963 році, столиця FYROM має дещо схоже зі Львовом:
Якщо у Львові існують складнощі з об’їздом центру в напрямку з Півночі на Південь, то у Скоп’є – з Заходу на Схід.
У місті діють 37 міських, 42 приміських та 8 нічних автобусних маршрути. Також в місті є канатна дорога. На відміну від багатьох європейських міст трамвая у Скоп’є немає вже більше 100 років: кінний трамвай був відкритий у 1884 і припинив свою діяльність у 1912 через початок війни на Балканах.
У місті значно більшому за Львів за площею та трохи меншим за населенням на 79 маршрутах працює близько 300 автобусів, з них 80 це знайомі львів’янам автобуси ЛАЗ (як звичайні 12 метрові, так і 18 метрові “гармошки”), ще трохи більше 200 – це двоповерхові автобуси китайського виробництва спеціально розроблені для міста, та менше двох десятків “мінібусів” – щось схоже до наших маршруток.
Такі “маршрутки” курсують на деяких приміських маршрутах з малим пасажиропотоком та на нічних маршрутах. Вони не тільки значно краще виглядають за наші, а й оснащені кондиціонерами та двигунами екологічного стандарту Євро-4.
Цікавий факт: Після того як місто купило 16 “маршруток”, 200 двоповерхових автобусів та 17 двоповерхових автобусів з тканинним дахом для туристичних цілей, китайський завод подарував ще 23 шкільних автобуси.
Міська транспортна компанія ЈСП Скопје має досить велику кількість варіантів оплати проїзду, розглянемо ж деякі з них:
Перше чим скористаються туристи це квитки на 1 поїздку, їх аж 3 види:
- Звичайний квиток на 1 поїздку – 30 Динарів(5грн.);
- Квиток на 1 поїздку куплений у водія – 35 Динарів(6грн.);
- Квиток на 1 поїздку на нічних маршрутах – 40 Динарів(7грн.);
Для більш економних туристів є квитки на 10 поїздок вартістю 250 Динарів(43грн.).
Такий же принцип зберігається і на приміських маршрутах:
- Квиток на 1 поїздку – 35 Динарів (6грн.);
- Квиток на 1 поїздку нічним автобусом – 40 Динарів (7грн.);
- Квиток на 10 поїдок – 300 Динарів(52грн.);
Звичайно ж що як і в будь-якому іншому європейському місті місцеві жителі не користуються одноразовими квитками завдяки наявності квитків на довготривалий період, що зменшує потребу в стоянні в черзі у кіоски та каси та забирає один із значних відволікаючих факторів в роботі водіїв.
- Для тих хто користується громадським транспортом постійно існують квитки на місяць – за 1680 Динарів (290грн.) – це вартість 48 окремих поїздок;
- Та на рік – за 16 060 Динарів (2780грн.) – відповідає 38 окремим поїздкам на місяць протягом року.
Існують також кілька видів пільгових квитків для учнів, студентів, пенсіонерів а також для дітей від 4 до 7 років, які оплачують проїзд на пільгових засадах.
Електронний квиток:
Ще однією схожісттю зі Львовом є те, як довго і складно в Скоп’є впроваджується електронний квиток.
Першим етапом стало запровадження електронного квитка (“Moja Kaрта”) одним із приватних перевізнииків ще у 2008 році, але потім і решта перевізників і міська влада забула про цей проект на 4 роки.
Це якраз те, що зараз пропонують деякі міські перевізники у Львові (на одному автобусі оплата до водія, на іншому оплата електронною картою, а на третьому квиточками, які продають в кіосках).
І тільки у минулому році місто ще раз оголосило тендер на запровадження системи електронної оплати проїзду в комунальних автобусах (які курсують на більшості міських і приміських маршрутів міста) із запровадженням квитків з обмеженим терміном дії (90хв., 244 години, тощо) та з можливістю безкоштовних пересадок протягом цього терміну.
Тендерні пропозіції має бути відкрито 22 квітня, тож чекаємо на новини з колишньої Югославії.
Як бачимо на цьому пррикладі навіть ті міста, що вже мають розвинену систему паперових квиточків все одно приходять до усвідомлення потреби введення більш зручної як для пасажирів так і для перевізників системи оплати. Місто Скоп’є ж також гарним прикладом того, що запроваджувати дороговартісну систему без можливості введення електонного квитка це гроші на вітер.
Підготував Павло Сирватка