Андрій Мисик: Дістали політики всеукраїнського масштабу
Андрій Мисик – «найсвіжіший» депутат Львівської міської ради, адже він прийшов у мерію лише трохи більше року тому. За цей час депутат зумів визначити основні проблеми міської господарки, зокрема транспорту, підготувати ухвалу про впорядкування перевезень у Львові та зініціювати створення Громадського руху «Львів’яни передусім». Про це та інше в інтерв’ю ЗІКу з Андрієм Мисиком, яке відбулося ще в грудні 2009 року.
– Пане Андрію, на останньому засіданні сесії Львівської міської ради Ви презентували свою ухвалу про впорядкування перевезень у Львові. У чому суть цього документа?
– Кожного дня по Львову їздить 2 тисячі маршрутних таксі. Але з них – міських лише 850, а всі решта – це приміські маршрутки, які, прямуючи з області, в’їжджають в наше місто. І всі вони їдуть через центр Львова! Звісно, їм це вигідніше з економічної точки зору, адже, коли вони курсують, наприклад, маршрутом Бібрка-“Галицьке перехрестя”, водії кілька разів можуть підібрати пасажирів. Виходить так, що приміські автобуси просто використовують дороги Львова, тому завдання цієї ухвали – це, по-перше, упорядкувати та зменшити кількість автомобілів, які щодня потрапляють в центр Львова, тим самим, створюючи корки та загазовуючи місто. Реалізація цього документа допомогла б зняти частково таке навантаження. Ідея полягає в тому, щоб на кожному в’їзду в місто Львів облаштувати автовокзал, де буде кінцева зупинка приміських маршрутів. Таким чином пасажири пересідатимуть і далі користуватимуться громадським транспортом. Ухвалою сесії вже визначено такі місця для АС, кожне з яких сполучене з елекротранспортом. Скажімо, з Стрийського напрямку на автовокзалі ви пересідаєте на тролейбус, з Кам’янка-Бузького, Жовківського напрямку на вул. Б. Хмельницького ви пересідаєте на трамвай. І при цьому виконується ще одна наша мета – завантажується Львівський електротранспорт.
– Чому саме Ви розробили таку ухвалу, а не виконавчі органи міської ради, що входить в їх безпосередні обов’язки?
– Впродовж останніх п’яти місяців на кожному сесійному засіданні Львівської міської ради я наполегливо просив начальника управіння транспорту та зв’язку пана Шкургана представити нам оновлену схему руху. Адже ця ухвала – це лише частина цієї кропіткої роботи, яка чекає нас попереду. Зокрема, я переконаний, що нам слід впроваджувати систему єдиного квитка, говорити про те, що не можна, аби приватні та комунальні маршрути їздили паралельно один до одного. Також слід неодмінно вивчити пасажиро потоки– і вся ця робота має бути проведена не за один день. Частково цю оновлену транспортну стратегію розробили німецькі спеціалісти, що працювали за гранти німецького уряду, а тепер її треба втілювати в життя… Та, на жаль, впродовж 5 місяців начальник управління транспорту та зв’язку Львівської міськради не знайшов часу і можливостей запропонувати нам нову схему руху. Тому я вирішив діяти за принципом: раз людина перевантажена роботою і з боку міського голови не вчиняються жодні дії, я ж є депутатом ЛМР і в мене є повне право самому ініціювати ухвали, тому я й розробив цей документ.
– А як бути з тими мешканцями, які щодня доїжджають до Львова (наприклад, зі студентами)? Чи не викличе у них супротив те, що доведеться користуватися кількома видами транспорту, що значно вплине на їх бюджет?
– Насправді, мене обирали депутатом мешканці міста Львова, і я служу насамперед їм, захищаю їх інтереси. Однак, ця ухвала також розвантажить наші дороги, і ті самі люди, про яких ви говорите – мешканці районів, матимуть змогу значно швидше потрапити в центральну частину міста. Адже на дорогах буде значно менше автомобілів, не буде таких корків, тому вони зекономлять час, а час – це гроші.
– Власне, Ваша ухвала передбачає звернення до обасної влади, аби при проведенні конкурсу на нові автобусні маршрути врахувати вимоги цього документу. Чи зможе Львів вплинути на область і домовитись про те, щоб приміські маршрутки не заїжджали у місто?
– Ми маємо бути господарями у своєму місті. Якщо, ми озиратимемося на когось і думатимемо, чи зможемо вплинути на обласну чи селищну раду, то нічого з цього не вийде. Ми приймаємо ухвалу, яка є обов’язкова для виконання. Якщо вона не виконується, є органи, які повинні на це реагувати, є суд. Ми зобов’язали привести до відповідності всі перевезення у місті. Якщо рішення не виконуватиметься, керівник управління транспорту Львівської міськради може подати до суду. Але це лише у тому випадку, якщо до нас не захочуть прислухатися. Однак, я переконаний, що є й інші методи впливу.
– Як Ви оцінили б загалом стан транспортної системи в нашому місті?
– Якби мене влаштовувала ситуація з транспортом у Львові, мабуть, я б просто склав руки і нічого не намагався зробити. Але ми з Вами кожного дня їздимо на роботу, повертаємося з роботи, і бачимо, як є насправді, і всі ці проблеми ми відчуваємо на власній шкірі. Водночас, як лідер Громадського руху «Львів’яни передусім», як депутат, я кожної суботи проводжу зустрічі з мешканцями, щоб мати змогу поспілкуватися з ними, дізнатися, які проблеми найбільше хвилюють людей. Для цього ми розробили спеціальну анкету, де мешканці вказують, що їх турбує і шляхи вирішення цих проблем. Так ось, питання транспорту завджди стоїть на другому, або ж третьому місці, після проблем житлово-комунального господарства. Практично, я зіштовхуюся з цим на кожній зустрічі з мешканцями: добратися на роботу важко, маршрутки переповнені, ціна за проїзд постійно зростає, а якість перевезень залишається на тому ж місці. Тому я відповідаю щиро: мене це не влаштовує. З одного боку, ми всі кажемо, що хочемо йти в Європу, бути європейським містом, а з іншого боку, я запитую: а в Європі ви бачили коли-небудь такі маршрутки, перероблені «мерседеси»? Ні, не бачили. Тому я вважаю, що львів’яни заслуговують їздити у комфортному транспорті, в нормальних умовах і платити за це адекватні гроші.
– Як тоді, на Вашу думку, все це можна змінити? Якою мала б бути оновлена траспортна стратегія Львова?
– Для мене є постулат – на перевезеннях не слід заробляти, це не той бізнес. Сама ж назва говорить – комунальний громадський транспорт. Це трансопрт, який належить громаді. Головним завданням перевезень є надання послуг, а не бажання заробити на цьому гроші. І тут, власне, розходяться наші погляди з людьми, які займаються фахово цією справою – чиновниками з Львівської міської ради. Для мене абсолютно очевидено, що слід розвивати електротранспорт, тролейбуси та трамваї. Ми повинні говорити про великі комфортні автобуси. Для прикладу, маршрут № 5 «Сихів-центр», де ціна проїзду всього 1 грн, а не 1,75 коп. І те, що нам вдалося запустити цей автобус, своєю чергою, поставило певні перепони у намаганнях приватних перевізників збільшити вартість проїзду у маршрутках. Їм стало важче переконувати, що самоокупний проїзд має бути, наприклад, не менше 2,5 коп, коли виявляється, що можна їздити за одну гривню та ще й перевозити всіх пільговиків.
Я не кажу принципово, що вже завтра приватні маршрутки треба викинути з міста. Певний час вони ще повинні працювати, але пріоритетним має стати все-таки комунальний транспорт. Як я вже згадував, не має існувати паралельних маршрутів, адже це не нормально, коли, наприклад, вулицею Личаківська курсує трамвай №7 і паралельно ще 15 чи 18 маршрутних таксі їдуть в цьому ж напрямку. Людям здається, що їм швидше буде доїхати маршрутками, хоча насправді, коли ми порахуємо кількіть цих маршруток, то зрозуміємо, що, власне, вони створюють затори. Без них і трамвай їздив би набагато швидше. Наше завдання зробити якомога комфортнішим перебування людей у транспорті.
Далі у мене є ідея створити єдине підприємство «Львівпастранс», що об’єднає «Львівелектротранс» і Львівське комунальне автотрансапортне підприємство №1. Тоді ми могли б ці великі автобуси пускати виключно по магістральних вулицях. Наприклад, запускаємо маршрут з Сихова від «Санта-Барбари» по проспекту Червоної Калини, Хуторівці, Науковій до вул. Кульпарківської. І при цьому кожних півкілометра ми маємо перетин з іншими вулицями, де можна пересісти на інший вид транспорту. На Хуторівці-Стриській – на тролейбус, на Княгині Ольги – на трамвай, на Кульпарківській також на тролейбус, і таким чином їхати дальше. І водночас тоді ми маємо змогу ввести ситему єдиного квитка. Людина купує один квиток і з тим самим квитком пересідає на інший вид транспорту і доїжджає туди, куди їй потрібно. Робить кілька пересадок, однак не платить по кілька разів.
– Наскільки реальними є перспективи втілити такий проект, як єдиний квиток, у Львові?
– На перший погляд, в наших умовах це виглядає як певна утопія. Але насправді це все дуже просто. Адже, перетнувши кордон всього за 60 км, у сусідній Польщі ми бачимо, як все це легко і просто працює. Той, хто багато користується транспортом, зможе купувати місячний квиток. Хто менше – одноразовий. У перспективі такий документ взагалі може бути електронним і діяти кілька годин. Таким чином ми й одразу зможемо фіксувати кількість перевезень за добу.
Все це можна спокійно запровадити, якщо би лише було бажання у чиновників. Адже, ви зрозумійте, чиновники користуються гаслом: спочатку задовольни себе, а потім вже думають про людей. А наше гасло – «Львів’яни для нас передусім!».
– То, на вашу думку, така кількість маршрутів, що нині є у Львові, абсолютно не потрібна?
– Вірно. Адже, ми говоримо, що й справді є багато паралельних машрутів. Тому я й вимагаю нову стратегію від чиновників, щоб ми чітко зрозуміли, які маршрути їздять по місту, для чого нам їх стільки, щоб ми зрозуміли умови конкурсу на превезення. Адже для мене, як для депутата, є абсолютною загадкою, коли проводилися конкурси на перевезення у Львові? Хто їх проводив? Як вони вигравалися, на основі чого? Це багато запитань, які виникають у багатьох депутатів.
– Чи не боїтесь ви викликати гнів, спровокувати акції протесту з боку приватних перевізників, зачепиши їхні бізнес-інтереси?
– Я розумію, що можна пробувати шантажувати місто, погрожуючи припинити рух маршруток. І це призведе до суцільного колапсу, неможливо буде нікуди добратися. А, якщо у весь цей колапс ще й включиться наше управління транспорту, яке активно лобіює приватних перевізників, то можна очікувати чого завгодно. Але давайте на одну вагу ми поставимо перевізників, а на іншу –мешканців Львова. Кого більше? Тому нехай вони бояться акцій протесту з боку мешканців. Хоча я не думаю, що ми дійдем до розмов у такій площині.
– Ми добре розуміємо, що на сьогодні комунальний транспорт Львова у тому стані, в якому він є зараз, не зможе забезпечити всіх потреб львів’ян. Для початку, слід було б, бодай, оновити рухомий склад, запровадити інші види транспорту. Як на вашу думку? І чи маємо ми для цього відповідні ресурси?
– Цілком слушно. Ми ж говоримо зараз про оновлену схему руху, тому я очікую, що в цій схемі нам подадуть ту кількість автобусів, тролейбусів, трамваїв, яка б дійсно могла забезпечити усі перевезення у Львові. Тоді ми могли б реально зважити всі наші сили, думати, як це втілити в життя, де брати кошти на оновлення рухомого складу, шукати взаєморозуміння з Урядом. Адже зараз у нас є унікальний шанс- ми проводимо «Євро-2012». У нас є також інший шанс – Президентські вибори. Було б бажання, ми змогли б вирішити дуже багато завдань. Я читаю повідомлення, що Львівський автобусний завод може брати участь у перевезеннях під час Євро чемпіонату 2012 року. Під цю програму ми можемо брати кошти в держави, змінити загалом наш транспорт (це, до слова, вимоги УЄФА). Але все це має бути пораховао і запропоновано. Ми маємо нашого львівського виробника, єдиного, який залишився у нас в машинобудуванні, ми повинні саме з ним шукати спільну мову. І, можливо, це дасть нам поштовх і підніме з колін це підприємство. Я переконаний, що туризм, готелі, ресторани – все це добре, але не може мільйонне місто існувати лише за рахунок туризму. Адже, якщо у нас не буде виробництва, якщо ми не шукатимемо реальних інвесторів, то нічого не доб’ємося. Тут і інвесторів шукати не треба: ми маємо свій завод і не можемо домовитися з ними про три автобуси чи закупівлю 10 тролейбусів. Це хіба нормально?
– А яке бачення з цього приводу у наших чиновників? Яку стратегію розвитку транспорту пропонують вони?
– Я особисто стратегії, розробленої управлінням транспорту і звя’зку, взагалі не бачив. Для мене це нонсенс, що керівник управіння транспорту пан Шкурган не має бажання впродовж 5 місяців відзвітувати перед депутатами. Під час розгляду моєї ухвали на сесії, кілька разів до міського голови звучали вимоги включити звіт пана Шкургана до порядку денного сесії. На жаль, я переконаний, що цього звіту не буде. Чому? Залишу це питання на совісті міського голови.
– А що з цією транспортною стратегією, яку розробили німецькі фахівці? Чи правда, що місто має заплатити за неї чималі кошти?
– Цей документ був розроблений за грантові кошти. Я не знаю, звідки взялася інформація про багатотисячні вимагання з боку німців оплати за цю стратегію. Я, наприклад, маю її особисто і в електронному, і в друкованому вигляді. Там написано все: що і куди має їхати. Але, з іншої сторони, це, так би мовити, лише дорожня карта, на яку ми маємо покласти наші можливості, наші бажання. Ухвала, яку я запропонував – це крок до виконання цієї стратегії. Адже документ, який розробляли німецькі фахівці, розписаний на 25 років. Однак, це зовсім не означає, що весь цей час ми повинні сидіти, склавши руки, і нічого не робити. Ми мусимо кожного дня рухатися маленькими кроками. І тоді, коли ми стоятимемо на зупинках транспорту, де не просто писатиметься, що трамвай рухається кожні 10-15 хв, а буде вказано, що він приїздить чітко в таку-то хвилину, і це справді буде так, лише тоді це означатиме, що ми впоралися із покладеними на нас завданнями і втілили цю стратегію.
– Якою ж має бути оптиамальна ціна проїзду у львівському транспорті?
– Вартість проїзду, в першу чергу, повинна бути економічно обґрунтована Не забуваймо, що, крім самої вартості проїзду, є ще субвенції, які виділяє держава для перевезення пільговиків. Тому, дуже важливо правильно розрахувати цю субвенцію. На мою думку, сьогодні вона розраховується управлінням транспорту не відповідно, тому ми недоотримуємо з боку держави цих субенцій. Коли ми правильно все розрахуємо, подамо, тоді й встановимо економічно обгрунтовану ціну. Я думаю, що вона буде приблизно обрахована у тих же параметрих, за якими зараз працює маршрут № 5. А це 1 грн.
– Ми вже згадували про Громадський рух «Львів’яни передусім». Звідки виникла ідея та що спонукало Вас створити таке об’єднання?
– Це витікає з усіх цих попередніх запитань. Навіть суть ухвали по транспорту говорить, що ми повинні бути господарями у своєму місті. Я, як депутат, представляю інтереси громади, яка довірила мені це право. Тому я повинен приймати рішення, що стосуються інтересів міста. Нам просто набридло постійно отримувати вказівки з центру, що ми маємо робити. Це вже дійшло до маразму – нам вказують, яку яму латати, яку трубу міняти. Адже, що зараз відбувається в нашій країні? Повна централізація влади – всі гроші йдуть в Київ, а звідти потихеньку їх розприділяють назад. Якщо ми навіть поглянемо на виборчу систему, то зрозуміємо, що це бажання розділити людей по вертикалі. Ти не можеш бути представлений у владі, якщо ти не належиш до якоїсь партії. Це ж нонсенс.
Окрім того, якщо повернемося до наших зустрічей з мешканцями. Міський депутат має вирішувати питання танспорту, доріг, каналізації, житлово-комунального господарства, незаконного будівництва чи торгівлі у місті. Хіба для цього потрібна якась партійна приналежність? Чи має це якийсь стосунок до євроінтеграції, Чорноморського флоту, чи інших речей. Просто набридло, коли, так звана, політична еліта на запитання, що ви зробили, відповідає, хто їй заважав. Адже, коли ви йдете у владу і хочете щось зробити, то робіть це, а не розплвідайте, хто вставляв вам палки в колеса… Ми для себе вирішили, що нас не цікавить така ситуація. Набагато легше говорити людям казки про геполітику, однак набагато важче відповідати, чому не зроблена дорога в конкретному мікрорайоні. Адже, щоб відповісти на це запитання, потрібно ж дійсно працювати. Тому, коли мешканець стикається з якоюсь проблемою, він іде до депутата, чи в ЖЕК, чи в райадміністрацію. Але виявляється, що депутат міської ради має думати про геополітику. Це не правильно. Тому ми кажемо: «Для нас набагато важливіші проблеми нашого міста і ми їх вирішуватимемо».
– «Львів’яни передусім» має аналоги?
– Такий рух, як «Львівяни передусім» й справді є в інших містах, зокрема є рух «Кияни передусім». І, я переконаний, що будуть і «Вінничани передусім», і «Кримчани передусім», адже в суспільстві вже назріла ця проблема, коли просто дістали політики всеукраїнського масштабу. Людям потрібно вирішувати проблеми і працювати в себе на місцях.
– Хто вже об’єднався довкола руху?
– До нас звертається багато громадських організацій, молодих амбітних людей, які прагнуть змін. Зовсім скоро ми зможемо оголосити цей список.
– Які першочергові завдання покладені на Ваш Громадський рух?
– Скажу просто: я часто як депутат і звичайна людина спілкуюся з нашими сусідами поляками, чехами, литовцями та представниками інших пострадянських республік. Адже, нам завжди кидається в очі, а чому ж вони краще живуть? І, коли я ставлю їм питання, а коли ж ви відчули різницю в тому, що у ваших країнах сталися якісь зрушення, зміни, вони відповідають: після того, як ми реформували систему місцевого самоврядування. А це означає, що не може піраміда стояти догори ногами: якщо в неї є велика основа, ми не можемо її перевернути, адже піраміда стане нестійкою. Так от, наша країна нагадує мені перевернуту з ніг на голову пірміду. Тобто, все наше з Вами життя протікає внизу, однак все стікається туди наверх, де зібралася малесенька купка людей, які все вирішують за нас. Тому наше першочергове завдання – це зібрати навколо себе, навколо руху «Львів’яни передусім» якомога більше дієвих людей, які є нашими однодумцями і бачать, як і ми, шлях розвитку нашої країни, делегувати їх у Верховну Раду і там обов’язково добиватися зміни системи місцевого самоврядування. Не на словах, а на ділі. Тому що проблеми у Львові, Харкові чи Житомирі є абсолютно однаковими для людей.