ЄБРР: Більш-менш нормальна система транспорту у Львові буде через 10 років

Європейський банк реконструкції і розвитку, який надав кошти Львову на модернізацію дорожньо-транспортної системи міста, передбачав, що громадяни і бізнес-структури будуть не задоволені впровадженням змін. У ЄБРР називають це частиною процесу і гарантують, що користування громадським транспортом буде простішим і дешевшим, але станеться це нескоро – до 2019 року.

Таємниці Львівської міськради

Насамперед, слід чітко розуміти, що реформа транспортної системи у Львові здійснюється в рамках кредитної угоди (грант у 540 тис. євро, про який повідомляли в ЛМР, якраз є частиною цієї угоди), яку ЄБРР підписав зі Львовом 16 липня 2009 року. Це була угода про модернізацію дорожньо-транспортної системи міста Львова. І повна сума, яку доведеться за цієї угодою віддавати містові, – 38 млн євро.

Слід відзначити, що на той час це був найбільший муніципальний проект Європейського банку реконструкції та розвитку у Західній Україні. І він включає у себе кредит на суму 12 млн євро комунальному підприємству «Львівелектротранс» та кредит на суму 26 млн євро підприємству «Львівавтодор».

Кошти, виділені в рамках цієї програми, використовуються для реконструкції трамвайних колій, для реконструкції вулиць та відповідної інфраструктури уздовж найбільш завантажених транспортних маршрутів у місті Львові, а також для придбання рухомого складу.

У рамках фінансування передбачалося, що буде запроваджена нова система управління дорожнім рухом. Для її покращення (зокрема, у центральній частині міста) передбачено модернізацію трамвайної інфраструктури та депо. Крім цього, проект мав би сприяти запровадженню електронної системи продажу проїзних квитків та стратегій паркування у місті.

Львівська міська рада 20 липня затвердила кредитні договори з ЄБРР у межах підготовки до «Євро-2012». Зокрема, було затверджено кредитний договір, укладений 16.07.2009 між ЛКП «Львівелектротранс» та Європейським банком реконструкції та розвитку, і відповідний Договір гарантії, відшкодування та підтримки проекту, укладений 16.07.2009 між ЛМР та ЄБРР. Окрім того, затверджено кредитний договір, укладений ЛКАТП № 1339 та ЄБРР та відповідні договори гарантії.

А тепер найцікавіше – через рік, 31 серпня 2010 року, у Львівській міській радівідбулося відкриття тендерних пропозицій на виконання робіт з реконструкції доріг з коліями трамвайних маршрутів № 2 та № 6, проте журналістів на цей захід тоді не пустили. Ніхто не дізнався, які умови запропонували компанії, що надіслали свої пропозиції до участі у тендері.

Окрім цього, так і залишилося таємницею, під які відсотки місто отримує кредит ЄБРР у сумі 38 млн євро. Начальник управління зовнішньоекономічної діяльності та інвестицій Львівської міської ради Сергій Кіраль у 2010 році відмовився розповісти деталі, пославшись на комерційну таємницю, яку пообіцяв розкрити після підписання угоди із переможцем. Зрозуміло, що ніхто нічого так і не оприлюднив.

Виходить чиновники міськради ув’язалися в багатомільйонний кредит у євровалюті, а громаду міста за останні три роки навіть не спромоглися повідомили, під які відсотки було взято кредит, на яких умовах і стільки років наші нащадки ще розраховуватимуться з ЄБРР.

ЗІК надіслав інформаційний запит начальнику управління зовнішньоекономічної діяльності та інвестицій Львівської міської ради Сергію Кіралю та міському голові Львова Андрію Садовому з вимогою надати копію кредитних договорів з ЄБРР і договорів гарантії, відшкодування та підтримки проекту.

Яка роль ЄБРР у «транспортному хаосі» Львова

Про контроль над використанням кредитних коштів ЄБРР наданих Львову, роль міської влади у цьому процесі і, головне, про результати роботи – у розмові ЗІКу з провідним радником ЄБРР в Україні Антоном Усовим.

– Як здійснюється контроль за витратою коштів, які виділив ЄБРР?

– Контроль здійснюється дуже чітко. По-перше, фінансування проектному консультанту Louis Berger здійснюється з коштів, так званих, фондів технічної допомоги (власне, тут і йдеться про 540 тис. євро, – ЗІК). Це фактично гроші, які безкоштовно надаються місту для реалізації проекту. Це нормальна практика для європейського банку, якщо ми фінансуємо муніципальний проект, то ми звертаємося до міжнародних донорських організацій, щоб нам виділяли кошти для сприяння запровадження таких проектів в Україні.

По-друге, усі роботи, уся допомога, усе обладнання, яке буде закуповуватися за кошти ЄБРР, буде закуповуватися тільки з використанням тендерних процедур і закупівель Європейського банку реконструкції і розвитку. Я підкреслюю, Європейського банку, а не так, як передбачено законодавством України.

Чому саме так? Кілька років тому назад було погоджено з країною, що всі проекти, які фінансує ЄБРР, закупівля товарів, послуг тощо будуть здійснюватися за правилами Європейського банку. Це передбачає відкритий міжнародний тендер на постачання послуг, обладнання. Цей тендер не дискримінаційний, у ньому може взяти участь будь-яка компанія з будь-якої країни. Оцінку конкурсу проводять незалежні консультанти разом із замовниками, тобто з тими компаніями, які будуть отримувати послуги чи обладнання. Ми з 1993 року впроваджуємо в Україні ці процедури, і вони визнані найбільш ефективними і є фактично визнаними урядом України.

Різниця полягає у тому, що фінансові розрахунки за те, що буде зроблено, що буде поставлено, ведуться між ЄБРР та переможцем тендеру, на відміну від системи, коли при державних закупівлях, фактично є сума коштів, яка автоматично перераховується на рахунки позичальника. У нас різниця яка – замовником у нас є комунальні підприємства, які отримують обладнання, отримують консультації, іншу допомогу, і розрахунки будуть між Європейським банком і тими компаніями, які надають обладнання, послуги, тощо. У випадку, коли держзакупівля, там ситуація взагалі інша. Тоді з державного бюджету кошти перераховуються на рахунки комунальних підприємств, після цього комунальні підприємства починають закуповувати обладнання і консультантів.

Я думаю, не варто пояснювати, навіщо ми так робимо, це, в принципі, не виключає, але мінімізує можливість нецільового використання коштів.

Ще раз підкреслюю, що це нормальна практика фінансування, і це було у співпраці з багатьма українськими муніципалітетами, транспортними, залізничними, дорожніми компаніями, тощо.

– А у випадку зі Львовом, ви можете назвати суми, скільки саме отримала компанія Louis Berger за консультації і яку суму отримала НУ «Львівська політехніка» за розробку транспортної систем Львова, як субпідрядник?

– Це фонди технічної допомоги. Я, на жаль, вам не можу… В принципі, зазвичай, таку інформацію ми не оприлюднюємо, бо є якась конфіденційність, і ми можемо її підтвердити тільки після того, як цю інформацію оприлюднять наші клієнти. ЄБРР таку інформацію не оприлюднює.

– Яким чином були передані ці кошти? Чи була у цьому ланцюжку передачі Львівська міська рада?

– Міська рада кошти на ці речі не отримує. Процедури Євробанку абсолютно виключають елемент фінансової участі міських муніципалітетів. Чи це Львів, чи інше місто.

Розрахунки проводяться між ЄБРР та консультантом, між ЄБРР та постачальником.

Роль мерії – наглядова функція: вони дивляться на пакети документів, надають рекомендації.

Кошти ЄБРР – це не подарунок

– Як банк здійснює контроль за якістю виконаних робіт, за якими критеріями? У ситуації зі Львовом – що було оцінено і які висновки зроблені?

– Це великий проект за обсягом і терміном виконання. Муніципальні проекти мають терміни впровадження більше як десять років. Тому ми маємо ситуацію – банк регулярно, кожного місяця, а можливо, й частіше, якщо це потрібно, слідкує – отримує звіти від консультанта, отримує звіти від компанії, яка є позичальником. Тому що кошти надаються на комерційних засадах, це не грантові кошти, це не подарунок. Очікується, що після того, як все буде впроваджено, ми будемо отримувати виплати від наших позичальників, тому Європейський банк слідкує за тим, як використовується кредит. Якщо якісь моменти нас не влаштовують, тоді ми починаємо розбиратися. Ці всі нюанси прописані у кредитній угоді. Контроль здійснюється постійно.

– У ситуації зі Львовом ЄБРР все влаштовує? Чи відомо про проблеми з транспортом у місті кредитору? Чи якось відреагує банк на це?

– У цьому проекті є багато сторін. Перше – це співпраця наша з клієнтом – тобто з двома муніципальними компаніями. У нас дуже тісна співпраця, у нас дуже добрі стосунки, такі ж дуже добрі стосунки у нас з керівництвом міста, яке, фактично сприяло тому, що місто Львів дало нам муніципальну гарантію.

Щодо проблем, які виникли у місті Львові, мені відомо і з телебачення, і з преси. Є якісь певні речі – непорозуміння, незадоволення населення. Ну, ви знаєте, це все частина процесу. Мова йде про те, що будуть запроваджуватися не просто нові маршрути, мова йде про те, що повністю змінені процедури, рухомий склад буде замінений. У місті буде принципово нова схема використання місцевого комунального транспорту. Останній раз, коли так глобально на це дивилися, коли розробляли взагалі якусь стратегію, це було ще за радянських часів. Фактично, з моменту, як Україна стала незалежною, транспорт і система, можна сказати стихійно розвивалася, і зараз настав час, коли на це потрібно дивитися, щоб воно реально органічно розвивалося і відповідало задачам, які стоять перед містом, а особливо перед містом, яке буде приймати «Євро-2012».

Позика надана місту не для того, щоб підготуватися до Євро-2012, але вже так сталося, що буде ця інфраструктура використовуватися, це довгострокове кредитування стратегічного розвитку міста Львів.

Якщо є така фундаментальна програма, ми розуміємо, що під час впровадження цієї системи будуть і громадяни, і бізнес, які будуть незадоволені. Це абсолютно нормально.

Ми, разом з містом, намагаємося запровадити такі речі, які не існували, тобто ми намагаємося запровадити один-єдиний загальний електронний квиток, який дозволить користування громадським транспортом –простішим і дешевшим. Для того, щоб це таки сталося, потрібен якийсь час, потрібне залагодження позиції між усіма гравцями на ринку, і, я ще раз кажу, цілком можливо, що можуть бути і громадяни, і бізнес, які впровадженням цієї системи будуть незадоволені. На все це потрібен час, і те, що ЄБРР фінансує цей проект, фактично є гарантією того, що усі точки зору будуть прийняті, ми будемо разом із консультантами, разом із підприємствами, разом із мерією залагоджувати це. І ми сподіваємося, що в кінці кінців ми будемо мати нормально функціонуючу систему, яка буде влаштовувати і бізнес, і мешканців Львова.

У нас є приклади того, як це робиться, ми такі проекти реалізовували і у Російській Федерації, і у Польщі, і в Угорщині, і в Румунії. Так що, в принципі, такий у нас досвід є. Єдине, зважаючи на обсяг робіт, на це потрібен певний час.

Львів’янам треба набратися терпіння

– Ви кажете «певний час», коли ця кінцева дата, коли завершується впровадження цього проекту у Львові?

– Проект розрахований на 10 років, якщо я не помиляюся. Якщо підписали ми угоду у 2009 році, десь приблизно через 10 років ми будемо мати більш-менш нормально функціонуючу систему. Ну, ми сподіваємося. Між тим ми розуміємо, що треба залагоджувати якісь конфлікти під час реалізації проекту. Якщо ми бачимо, що якісь речі не дуже працюють, що якісь речі викликають незадоволення, то ми запрошуємо усі сторони: які беруть участь у обслуговуванні, які користуються транспортом, іншими послугами, сісти за стіл переговорів.

– Тобто ви передбачаєте можливість провалу проекту?

– Ні. У нас є багатокроковий позитивний досвід реалізації аналогічних проектів у інших країнах. Ми всі люди, це дуже складне питання. Але я ще раз скажу, що участь ЄБРР у проекті є гарантом того, що в кінці кінців ми завжди знаходимо такий варіант, який є більш-менш компромісним, який влаштовує всіх.

Тут важливо зрозуміти, що мова не йде про якийсь поодинокий тендер, мова не йде про часткову модернізацію. Мова йде про загальну транспортну інфраструктуру, загальний підхід до модернізації інфраструктури, яка буде включати в себе дуже велику кількість елементів. Це нова концепція і, фактично, Львів є першим містом в Україні, де ця концепція впроваджується. Можна спекулювати, можна говорити, що щось не так, як ми планували, реалізуються. Але фактично, більш-менш, все те що робиться, робиться згідно з проектним завданням і, можна сказати, якщо воно якось не так йде, то це питання часу.

– Ви сказали «якісь речі не так йдуть», що саме ви зараз мали на увазі?

– Я маю на увазі те, про що ви питаєте, що є незадоволення населення, що є скорочення кількості маршрутів, є незадоволення приватних перевізників. Але під час розробки нової моделі це все є абсолютно природним.

http://zik.ua