Цьогоріч у місті Мюнстер (Німеччина) зафіксовано рекорд – кількість перевезених пасажирів більша ніж за всі попередні роки. Причиною цього стало введення електронного квитка.
Близько 39 мільйонів поїздок у поїздах та автобусах за 2013 рік, це на 2 мільйони (або 5.2%) більше ніж у 2012.
Е-квиток ввели у березні 2013-ого. Наразі серед варіантів такої поїздки є 90-хвилинний квиток, який дозволяє здійснювати яку завгодно кількість пересадок протягом часу своєї дії. Таки чином людині більше не треба думати над найбільш вигідними маршрутами чи турбуватись про купівлю квитка при пересадках.
У системі наразі зареєстровано 17.000 користувачів 90-хвилинного квитка, ведеться робота над впровадження нових тарифних планів, які будуть оптимальними для різних верств пасажирів. Громадський транспорт Мюнстера використовує новітні техногології, такі як програми для смартфонів на базі Google Maps, що підкажуть оптимальний маршрут.
Заодно подивимось які у них там тарифи:
<-- 90-хвилинний квиток; квиток на разову поїдку -->
Зауважили абсурдну, на перший погляд, ситуацію? Обидва квитки дозволяють здійснювати пересадки і при цьому одноразовий квиток дорожчий ніж квиток з безмежною кількістю пересадок 🙂 ! Справа в тому, що 90-хвилинний квиток існує лише в електронному вигляді і такими тарифними методами керівництво перевізника стимулює пасажирів використовувати саме його, а не одноразові квитки. Це виливається їм в економію на обслуговуванні валідаторів, квиткових автоматів і т.д.
Звісно ж квитки на тиждень чи місяць дають суттєву вигоду:
тижневий; робочий час у робочі дні; цілий місяць
Для більш детальної інформації про тарифи відвідайте сайт перевізника (німецькою).
Тепер трішки математики від адміністратора сайту:
Якщо розглянути найекономніший варіант для працюючої людини (тобто їздити лише в робочі дні), то бюргеру обійдеться це у 50 Євро. Що на момент написання статті складало 800грн. Що ж… 3500 євро, така середня зарплатня у Німечині (тиць), тобто 1.5% місячного доходу ощадливого німця йтиме на транспорт. У нас така ж ощадлива людина витратить не менше ніж 60грн (а часто й 120грн), що складе від 2% до 4% середнього місячного доходу (звідси) львів’янина.
Таким чином чисто у відсотковому співвідношенні до доходів ми платимо мало того що більше, та ще й отримуємо значно гірший сервіс 🙂 !
В абсолютних цифрах картина звісно більш радісна, адже ми платимо у 6 або й 12 разів менше! Ну що ж, це правда. Зате й транспорт у нас іржавий, їздить як хоче, нафарширований по вінця, брудний і часто ламається. Водії курять, кричать на пільговиків і не вміють під’їздити навіть до зупинки. Для того щоб читачу стало зовсім сумно дам просто приклад нормального рухомого складу – наш сусід Польща (місто Люблін, 200км на захід від Львова)