Подивимось на приклади використання малогабаритних автобусів (вони ж мікроавтобуси, “маршрутки” і “пежо”) у містах Західної Європи.
Спершу треба сказати, що в містах для людей – відсутній транспорт який ми називаємо маршруткою: мікроавтобус, що працює не по розкладу, а по наповненості та не входить в загальну тарифно-транспортну систему міста.
Так ось, основні принципові моменти, при яких в системі громадського транспорту використовують автобуси малої пасажиромісткості:
- автобус – низькопідлоговий, обов’язково є принаймні одне місце для інвалідного чи дитячого візка. Це головна вимога.
- робота мікроавтобусів на маршрутах базується на тих же принципах, що і дял великих автобусів – розклад (інтервал) руху, а також єдині міські тарифи (або е-квиток).
- маршрути, на яких працюватимуть автобуси малих габаритів, вибирають з наступних міркувань:
- обмеження з боку вулично-дорожньої мережі (тобто там, де великий автобус не проїде або ризикує не проїхати)
- відсутність достатньо пасажиропотоку для великих автобусів.
Таким чином, немає ситуації, коли по великій вулиці проходить маршрут (чи маршрути) великих автобусів, а разом з ними ще й мікроавтобуси. Аргумент, що “маршрутка” їде швидше й гарантовано має сидяче місце – не працює. По-перше таким чином не гарантується посадка на поміжних зупинках – звідти люди ризикують виїхати м’яко кажучи не одразу. По-друге, для забезпечення пришвидшеного сполучення (там, де це дійсно потрібно) організовують напів-експресні маршрути за допомогою великих автобусів. Проблема перенаповненості атвобусів повинна вирішуватись закупівлею великогабаритних автобусів з більшою кількістю місць, а також присутністю на лінії більшої кількості автобусів.
Теперь приклади і картинки.
Берлін
Мікроавтобуси використовуються на малолюдних маршрутках, наприклад № 168:
Тут 2-оє пасажирських дверей і пандус для інвалідів:
Такий рухомий склад також обслуговує деякі другорядні нічні маршрути (на деяких з них навіть практикується сервіс “до дверей будинку”), або для прикладу компенсаційний маршрут на період ремонту трамвайних колій. Повністю продублювати закриту трамвайну лінію можливості немає, тож основний автобус (великої місткості) не заїжджає на одну і ззупинок трамваю. Цю зупинку обслуговує спеціальний мікроавтобусний маршрут з великим інтервалом руху, оскільки в основному він обслуговує літніх людей, котрим важко дійти до інших зупинок.
Всередині зручно розташований (не заважає пройти) валідатор й місце для візка
Усього в салоні 10 сидячих місь + 2 відкидні. Зверність увагу на кнопкти “STOP” по всьому салону. Ніхто не кричить водію з задніх рядів “на зупинці зупиніть!!!!111“.
Схожі автобуси є і в Барселоні. Маршрут № 111 їздить на гору Тібідадо по вузьких “серпантинах”. Очікуючи напливу пасажирів (на горі є собор та парк аттракціонів), приїхало одразу 2 автобуси:
Місце для візка, валідатор:
Відома нам модель автобуса Mercedes Sprinter в Мангеймі теж низькопідлогова. Це нічний маршрут № 57. Можливо днем тут їздять великі автобуси.
Через низьку підлогу тут лише 8 сидячих місць:
У Відні малі автобуси використовуються на коротких маршрутах, що проходять через вузькі вулички в самому центрі міста (всередині кільця довкола центру). “Старий” зразок віденського мікроавтобуса у музеї трамваїв:
До недавна на центральних маршрутах 2А і 3А працювали ось такі мікроавтобуси (доречі, позаду стоїть великий автобус 1А, не дуже й більший):
В принципі повноцінний автобус. Аби було місце для візка – кілька місць відкидні:
Зараз їх заміняють на електробуси, схожі зовнішньо на знайомі нам ПАЗики.
Швеція. Тут мікроавтобуси служать для “соціальних” перевезень.
В Стокгольмі є маршрути, на яких їздять такі ж автобуси як у Відні чи Берліні:
(Фото: (c) SL, Toby Maudsley)
Маршрут проходить в межах одного району, їде ледь не дворами і підвозить людей до зупинок великих автобусів чи рейкового транспорту, а також до лікарень й торгових центрів. Звичайно такій маршрути є не в кожному районі, але їх вводять там, де є така необхідність, тобто там де зупинки великих автобусів знаходяться на відстані, яку важко подолати літній людині, або ж просто для того щоби був маршрут, котри їде по району. Великий автобус нераціонально запускати у такому режимі, адже пасажиропотік буде зовсім не відповідний.
На схемах такі маршрути нанесені пунктирними лініями.
Найцікавіше, що й зупинок у звичному нам розумінні, немає – десь всередині двору просто стоїть стовпчик з розкладом руху:
Розклад соціального маршруту: Пн- Пт з 9 до 16
Зупинка з фото вище знаходиться у дворі цього багатоповерхового комплексу:
На сайті транспортної компанії SL, що є “оператором перевезень” Стокгольму сказано наступне:
Перевезення організовано для літніх та маломобільних людей, але користуватись можуть усі.
У другому за чисельністю населення місті Швеції – Гьотебургу – у кожному районі існує сервіс Flexlinjen
Траса таких маршрутів ніде не писана й не промальована. Позначені лише “зупинки” – точки крізь які проїздять мікроавтобуси. Основне призначення сервісу – бронювання місця в мікроавтобусі через інтернет чи телефон від пункту А до пункту Б. Вам повідомлять час, коли прибуде автобус. Сервіс гарантує, що протягом години автобус проїде через всі точки маршруту. Працює це у визначені години й дні, десь лише в будні, десь ще й у суботу – слід уточняти по кожному маршруту в оператора.
Ось на фото зупинка такого маршруту знаходиться в тупіку дворового проїзду:
Табличка на опорі:
(с) Google.maps
На вузлових точках (так звані транспортно-пересадкові вузли) можна безкоштовно здійснити пересадку з таких маршрутів на магістральні (традиційні, де їздять великогабаритні автобуси). Тут позначено місце зупинки малих автобусів – нижній лівий напис, перон C.
І головне – все це в рамках єдиних міських тарифів. Тобто всю цю клієнтську службу замовлень дотує міський бюджет разом з іншими маршрутами. В інших шведських містах теж є схожі системи замовлень типу “соціального таксі”.
В цілому у наших реаліях до шведських систем ще дуууууже далеко, але можна принаймні орієнтуватись на Німеччину. Так чи інакше – малогабаритні автобуси потребують дуже багато реформ в напрямку дружнього до людей транспорту.