Поточна “система” оплати є абсолютно ворожою до пасажира. Водіям вигідно везти максимальну кількість людей за коло, тому вони набивають маршрутку як консерву.
Всьому причина – щоденний “план збору грошей”. Водій мусить за день здати певну суму грошей, решта – його. Якщо він не здає суму, то докладає з своєї кишені. Звідси й всі наслідки:
- крики на пільговиків (адже він везе їх за власний кошт)
- гонки з конкурентами (адже конкуренти по суті забирають його гроші)
- відхилення від графіку (водій платить за збитковий вечірній чи обідній рейс з своєї кишені)
- рух з швидкістю 10-20 км/год й стоянка на зупинках по 5хв (адже треба назбирати побільше пасажирів)
- відхилення від маршруту (він упускає дуже багато пасажирів якщо не їде через рибні місця)
Через останній пункт теперішня мережа ніразу не схожа на запроектований Луіс-Бергером варіант.
Як це змінити?
Отож як зробити так щоби приватним перевізникам було вигідно дотримуватись графіків руху і їздити хоч всю ніч? Відповідь на це питання є вже досить давно. Ще на слуханнях 2009 року представник Міра і К заявив:
Р.Тріпник, ТзОВ «Міра і К»: вніс пропозицію, що готовий перевозити львів’ян автобусами підприємства, якщо міська рада бере на себе відповідальність збирати ці кошти, а ТзОВ «Міра і К» платити лише за пробіг.
Тобто вже 4 роки перевізники готові до приведення системи оплати до європейського вигляду, коли перевізник займається лише перевезенням пасажирів, а не збором грошей з них. Місто повинно зайнятись виготовленням й збутом квитків (а також контролем за ними) й покілометровою оплатою послуг перевізника згідно даних GPS-трекерів встановлених у їхніх автобусах.
Місяць тому ще два перевізники (Успіх БМ й Фіакр Львів) заявили про готовність впроваджувати повноцінний е-квиток у співпраці з якимось комерційним банком:
«Буде створено нове підприємство, де співзасновниками будуть усі, хто є учасниками ринку, – щоб кожен мав свого представника. Це підприємство буде синхронно розподіляти кошти. Тобто при кожній валідації, залежно від маршруту, кошти будуть перераховані тому, хто їде. Наприклад, на центральний комп’ютер , на сервер поступає інформація., що активована карточка, скажімо, у 30-му маршруті. На первізника, що його обслуговує, перераховуватимуться 2 гривні», – розповів Юрій Мельник.
Таким чином ми знову бачимо бажання навіть самих перезвіників до зміни правил гри.
Питання лише в тому, на кого впадуть основні фінансові витрати пов’язані з впровадженням такої системи. На нашу думку, саме це і повинно бути предметом торгів в межах робочої групи перевізників й влади.
Також цікаво буде почитати про порівняння українських тарифів й європейських.
[…] ми вже писали про такий принцип […]
[…] повторює їх слова 2009-ого року й нашу статтю про Правильну систему відносин між містом й перевізниками. Власне цим можна дорікати і владі – ще у 2009-ому році […]