У огляді за квітень Житомир, Чернівці, Полтава та Львів 

Пропонуємо вашій увазі добірку новин про громадський транспорту з України (перелік не є вичерпним, і ми радо додамо більше, якщо ви скинете посилання в коментарі)

Житомир

У Житомирі таки підвищили тариф на проїзд і запустили роботу електронного квитка від нового оператора, який бере за свої послуги 10% з кожної оплати. З червня 2024 року планують заборонити оплату готівкою у всьому громадському транспорті, включно з приватними перевізниками. 

На вихідних у Житомирі запустять оновлену систему оплати проїзду в громадському транспорті. Інструкція

Зміни у оплаті проїзду в громадському транспорті Житомира: нові валідатори, підвищення ціни і ніякої готівки

Увесь громадський транспорт Житомира обладнаний новими валідаторами, з 23 березня буде діяти безготівковий розрахунок

Житомирська міська рада спростовує фейки стосовно оплати проїзду у громадському транспорті

У яких обласних центрах проїзд дешевше, ніж у Житомирі. Аналітика

“Який би тариф не обговорили, він не буде економічно обґрунтованим”, — Шевчук про зростання вартості проїзду в Житомирі

“Будуть піднімати тарифи чи ні — все одно різницю між собівартістю і тарифом доплачують житомиряни” — Дмитро Беспалов 

Здається, українці чемпіони зі ставання на граблі.
Мало того, що такий самий ажіотаж вже був в Житомирі (і не тільки) кілька років тому, коли впроваджували першу версію е-квитка, так вони вирішили це повторити ще раз при зміні оператора!

Люди займають чергу з п’ятої ранку: у Житомирі потрібно замінити 7 тисяч неактивних пільгових карток

З квітня житомирян очікує підвищення вартості проїзду, а з червня не можна буде розраховуватися готівкою

У Чернівцях влада стимулює приватних перевізників встановлювати валідатори (за свій кошт!) і продовжує закривати маршрути приватних перевізників. 

Десь ми таке вже бачили, і щось з того не вийшло нічого доброго:

“За умовами договору, перевізники мають купити валідатори за власні гроші. Виготовлення та встановлення одного вартує 46 тисяч гривень.

Наприклад, перевізниця Павліна Храпчинська має 14 автобусів, які курсують на маршрутах: №10, №10А, №19 та №9А. Встановити у кожному автобусі по одному валідатору вартувало їй понад 600 тисяч гривень.”

Мало того, що перевізнику треба купити валідатор за власні кошти, так ще й зацініть умови:

“За обслуговування валідаторів оператор щомісяця отримує 6% від кожної сплаченої поїздки. Тобто, якщо в одному автобусі в місяць проїде понад 8 тисяч пасажирів, оператор безготівкової оплати отримає понад 6 720 гривень. Якщо менш як 8 тисяч – перевізник має сплатити фіксовану суму у розмірі 3 600 гривень.”

Це ж якась кабала! Нечувано! 

Цікаво, як воно діє в інших містах? Нагадаємо, що у Львові чи Вінниці таких умов немає.

Відмова від валідатора та перегляд тарифу – перевізники про безготівковий проїзд на автобусних маршрутах Чернівців

А в цій новині можна прочитати, як деякі сільські громади навколо Чернівців порушують Конституційні права громадян (мешканців цих громад):

Перелік громад, жителі яких можуть їздити у громадському транспорті Чернівців безплатно — Cуспільне Чернівці 

У Чернівцях скасували автобусні маршрути №11 та №12 – замість них збільшили кількість тролейбусів

Який транспорт курсує на вулицях, через які пролягали скасовані автобусні маршрути №11 та №12 у Чернівцях  

Ну і як же без новин з Полтави

Там вирішили провести ось таке опитування: 

Транспортний відділ опитує полтавців: залишати Рути по 10 грн або великі та середні автобуси по 15 грн / Полтавщина

Результати і коментарі — вогонь!

Львів

У лютому 2024 року директор Департаменту мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Олег Забарило заявив, що коштів на оплату транспортної роботи в бюджеті немає. 

Цитуємо: 

“Найперше треба зрозуміти, що є дуже багато факторів, які впливають на роботу системи. Так, кінцевим фунціоналом передбачено, що ми мали б перейти на оплату транспортної роботи. Тобто оплачувати перевізникам за кожен кілометр, який вони проїжджають. Чи то трамвай, чи тролейбус, чи автобус. Але на сьогодні в Україні навіть законодавства під оплату за транспорту роботу немає. Спілкувалися з іншими містами. В нас є певна робоча група під головуванням заступника міністра інфраструктури і зараз допрацьовується і напрацьовується законодавство, яке дасть можливість Львову серед інших пілотних міст перейти на оплату транспортної роботи.”

І продовжив:

“Якщо говорити про наступний етап, тоді перевізник зацікавлений їздити якомога більше, тобто намотувати кілометри, але його перестає цікавити чи є пасажир в транспорті. Цей механізм звичайно, з точки зору пасажира, є більш комфортний і зручний, бо є більше громадського транспорту, перевізник подає всі рейси зранку та ввечері. Однак таке підвищення якості тягне за собою і підвищення видатків з міського бюджету. У міському бюджеті поки не достатньо коштів, щоб перейти на оплату транспортної роботи. Ми маємо підтримку від колег депутатів з профільної комісії і комісії фінансів, щоб у перспективі все таки відшукати кошти і перейти на таку оплату. При аналізі поступок грошей в першому півріччі до міського бюджету, будемо дивитися, чи є, чи немає на це коштів. В іншому випадку стикнемося з тим, що будемо оплачувати кошти в тому обсязі, які в нас будуть в бюджеті.”

Шах і мат. Розходимося. 

Джерело: “Скарг майже немає”: Забарило про два місяці роботи е-квитка у Львові

До речі, якщо ви раптом не знали, то КП “Львівавтодор”, яке є оператором е-квитка, не бере жодної комісії з приватних перевізників. Система е-квитка повністю оплачується з коштів міського бюджету. Щодо банківських комісії (переказу коштів), то це питання вже не до Львівавтодору, звісно ж.

А також була така заява:

“До квітня буде можливість пересадки, а до липня – мобільний додаток е-квитка, – Забарило”. Квітень наближається до кінця, а безоплатних пересадок так і не впроваджено. 

Джерело: https://zahid.espreso.tv/e-kvitok-do-kvitnya-bude-mozhlivist-peresadki-a-do-lipnya-mobilniy-dodatok-e-kvitka-zabarilo 

І з найсвіжішого: 

У Львові суд може змусити ЛМР зменшити тариф на проїзд у громадському транспорті 

Цитуємо:

“Андрій Петришин розповів “Еспресо.Захід”, що, на його думку, підвищення тарифу за проїзд у громадському транспорті міста незаконне, оскільки рішення про це “прийняте всупереч регуляторним процедурам і всупереч законодавству, яке регулює питання прийняття регуляторних актів”

“Це рішення необґрунтоване. Чому ціну підняли з 15 грн до 20 грн, а влітку і взагалі до 25 грн (з 1 червня). Чому підвищується ціна, якщо вартість паливно-мастильних матеріалів з 2022 року не піднялася? До прикладу, на початку 2022 року ціна за один квиток в автотранспорті міста Львова вартувала 10 грн. Почалася повномасштабна війна, мер вийшов до медіа і сказав: оскільки паливо коштує 59 грн, він робить ціну 15 грн за один квиток. Зараз є нонсенсом те, що дизпальне коштує в районі 53 грн, а ціна за квиток лише зростає. Понад те, 53 грн – це роздрібна ціна, а за оптовими  ЛМР, як хороший оптовик, купує значно дешевше, десь на відсотків десять менше від роздрібної ціни. Виходить так, що на 2022 рік підняття цін було зумовлено, зі слів мера, тим, що ціна на пальне зросла до 59 грн, відповідно, ціна за квиток була обґрунтована 15 грн. Зараз ми спостерігаємо таку тенденцію, що ціна на пальне впала, а ціна квиток не впала, а навпаки – зросте в червні ще на 5 грн і становитиме 25 грн. Це суттєво б’є по кишенях громадян. З тих підстав я подав позов”, – каже Андрій Петришин.”

Смішне. Чоловік явно некомпетентний у галузі пасажирських перевезень громадським транспортом і не розуміє яким є стан справ. Адже в цій галузі всі роки незалежності були і досі залишаються регульовані і занижені тарифи на проїзд! У всіх містах! Але позивач явно цього не знає.

Звісно, не можна звинувачувати у незнанні лише його, бо ЛМР чи “Львівавтодор” могли б опублікувати статистику перевезень (нарешті маючи її! )  і пояснити, який % вартості перевезень покривають пасажири оплатою за проїзд (так званий cost-recovery ratio), скільки коштів компенсують з бюджету (приватниками — лише за пільговиків), і скільки ще не вистачає до повної радості (кондиціонерів, нових автобусів і т.п.).

Хоча… позивач, звісно ж, міг й сам здогадатися надіслати запит в ЛМР щодо цих даних, а також загуглити трохи на тему як функціонує і фінансується громадський транспорт. Наш сайт почитати, зрештою  

Але виглядає, що це було надто складним завданням, особливо, коли людина упереджена. Тому він й надалі чіпляється за вартість дизельного пального, яке є лише однієї зі складових вартості послуги. 

Ну нехай. Нам і самим цікаво, що з цього вийде

Повторимося: ми радо опублікуємо новини від вас у наступному дайджесті. Надсилайте їх в коментарі

Читайте також:

Скільки коштує громадський транспорт для місцевого бюджету

Кілька років тому ми вже публікували схожий рейтинг Транспортна аналітика з Польщі 2020. Цього року випала нагода ознайомитися та опублікувати новий звіт “Транспортні субсидії. Скільки коштує громадський транспорт для місцевої влади” за 2022 рік.

Міжміське акціонерне товариство “Municipium”, засноване у 1990 році, є його видавцем. Місія товариства полягає у допомозі органам місцевого самоврядування в їхньому соціально-економічному розвитку шляхом надання актуальної інформації про поточні зміни в польському законодавстві, фінансах, економіці. Вони видають журнал для органів місцевого самоврядування “Wspólnota”. PST “Wspólnota” містить правові та економічні аналізи, новини законодавчого процесу, передовий досвід функціонування органів місцевого самоврядування.

Нижче подано переклад обраних уривків звіту:
(але спочатку, щоб розібратися в адміністративно-територіальному поділі Польщі, рекомендовано прочитати ці короткі статті: один, два. Чинний адміністративно-територіальний поділ Польщі діє з 1999 року й виник внаслідок адміністративної реформи, що утвердила трирівневу структуру територіального поділу «воєводство — повіт — ґміна»).

А також курс валют для приблизного розуміння сум:

Переклад рецензії від польських авторів:

Безумовно, найвищі субсидії на громадський транспорт (на душу населення) протягом багатьох років отримувала Варшава. У 2022 році це був єдиний орган місцевого самоврядування, де вони перевищували 1 000 злотих на особу. Загалом, у семи органах місцевого самоврядування дотації перевищували 500 злотих на особу. Це шість воєводських міст та приміський муніципалітет Сухий Ляс. Група з витратами, що перевищують 300 злотих на душу населення, є вже більш численною і складається з понад 40 муніципалітетів. Серед них 15 воєводських міст, 11 інших міст з правами повіту, три повітові міста, три малі міста та 11 сільських гмін. Характерно, що крім міст з правами повіту, це майже винятково приміські муніципалітети в основних метрополіях: п’ять у приміській зоні Познані, п’ять у Сілезько-Гленській агломерації, два у приміській зоні Варшави, два біля Щецина і по одному біля Вроцлава та Лодзі. Єдиною неміською гміною серед гмін з дуже високими витратами на громадський транспорт є Живець.

Дуже важко, майже неможливо, оцінити, скільки коштів місцева влада витрачає на фінансування громадського транспорту на своїй території. Відносно легко побачити, скільки грошей витрачається через бюджети органів місцевого самоврядування. У 2022 році це було майже 19,5 млрд злотих (4,29 млрд євро). І це ще не все. Справа в тому, що у багатьох містах, значну частину витрат несуть безпосередньо підприємства-перевізники або (хоча все рідше) бюджетні підприємства. Багато з них продають квитки на громадський транспорт або залізничні послуги, але доходи (або відповідні витрати) від цього не з’являються в бюджетах міст або воєвудств.

Пандемія сильно вплинула на громадський транспорт та його фінансування. У звіті Спілки польських метрополій зазначається, що кількість пасажирів громадського транспорту в містах-членах СПМ у 2020 році впала на 40% порівняно з попереднім роком (у Білостоці та Жешуві навіть приблизно на 60%), а в 2021 році зросла лише незначно — приблизно на 10% порівняно з 2020 роком.

Витрати з кожним роком зростають (зокрема, через рекордну інфляцію, радикальне підвищення вартості робочої сили, мінімальної та середньої заробітної плати, цін на пальне та газ). Наприклад, у Ґданську громадський транспорт подорожчав на 219 млн за 4 роки! При цьому пасажири покривають лише третину витрат на організацію роботи громадського транспорту, а решта — дотації з міського бюджету.

До речі, про пільговиків: згідно з офіційними даними Управління міського транспорту Ґданська, у 2021 році аж 34,5% пасажирів мали 100-відсоткову пільгу (безоплатний проїзд)! Проте, основною причиною підвищення вартості проїзду стало зростання цін на пальне (+37,3%) та електричну енергію (+77%) впродовж 2020-2022.

У багатьох органах місцевого самоврядування громадський транспорт розглядається як одне з найважливіших завдань, за якістю виконання якого мешканці судять про ефективність місцевої влади. Водночас, це одна з основних статей бюджетних витрат. Але важливість цього сектору обмежується певною групою органів місцевого самоврядування. Це насамперед великі міста (міста з правами повіту виділили на цю мету у 2022 році приблизно 12,5 млрд злотих, тобто значно більше половини всіх видатків органів місцевого самоврядування) та воєводські органи влади (понад 4 млрд злотих). До цього слід додати відносно невелику групу муніципалітетів — переважно розташованих у приміських зонах найбільших агломерацій.

86% витрат на громадський транспорт — це поточні витрати. Але інвестиції також становлять значну суму — майже три мільярди злотих у 2022 році.

Видатки на громадський транспорт — це не лише одне з найважливіших завдань місцевої влади з точки зору мешканців, але й послуга, фінансування якої відносно не обмежене стандартами, встановленими національним законодавством. Таким чином, міста мають значну автономію в цьому питанні.

Серед 18 воєводських міст найдорожчий квиток на одну поїздку коштує у Кракові, Щецині та Познані — 6 злотих у кожному. На іншому кінці рейтингу опинилися Ґожув-Великопольський та Зелена Гура — по 3 злотих за поїздку. Варшава, з ціною 4,40 злотих за звичайний квиток із 75-хвилинною пересадкою, перебуває в середині списку.

Вже 59% мешканців Варшави користуються громадським транспортом для щоденних поїздок, і 94% з них сукупно оцінюють роботу громадського транспорту в столиці як добру.

Міжнародний сайт Picodi.com дослідив ціни у 45 найбільших містах Європи та світу і порівняв витрати мешканців на транспорт із місцевими зарплатами. Дослідження показало, що найдорожчі одноразові квитки в Лондоні (4,85 євро), Цюріху (4,44 євро) та Осло (3,65 євро); найдешевші — в Астані (Казахстан; 0,19 євро) та Києві (0,20 євро). У Варшаві — менше 1 євро (4,40 злотих). У Таллінні, Валлетті та Люксембурзі громадський транспорт безкоштовний.

Натомість найвищі ціни за місячний квиток платять мешканці Лондона (253 євро), Дубліна (155 євро) та Нью-Йорка (119 євро). Для порівняння, у Варшаві місячний квиток коштує лише 21 євро (98 злотих). Однак, якщо порівняти вартість місячних квитків із зарплатами в окремих містах, то Варшава належить до найдешевших міст у цьому рейтингу — 30-денний так званий “квиток варшавʼяка”, який коштує 98 злотих, становить лише 1,8 відсотка середньої чистої зарплати у Варшаві. Це схоже на Прагу (1,7%), а також Брюссель і Рейк’явік (також по 1,8%). Для порівняння, жителі Лондона і Стамбула платять 253 і 38 євро на місяць (7,5% і 7,4% від зарплати відповідно).

Варто звернути увагу на значне зростання транспортних видатків у багатьох містах з правами повіту, оскільки саме органи місцевого самоврядування цієї категорії в останні роки відчувають серйозні бюджетні проблеми.

Повну версію таблиць дивіться за посиланням.

Сайт Portalsamorzadowy.pl подає дещо інші дані за 2022 рік щодо витрат обраних польських міст на громадський транспорт:

В чому полягає така різниця — ми не знаємо. Мабуть, в методології дослідження або в різних даних.

Цікаве відео про вдосконалення польського громадського транспорту:

Що скажете? Як вам сам рейтинг і як інформації про роботу ГТ у польських містах?

Хочете прикол?
В Україні такий рейтинг навіть неможливо скласти, бо не існує таких даних. І навіть якщо в деталізації бюджету вашого міста ви знайдете рядок “відшкодування за перевезення пільгових категорій пасажирів” (чи щось типу такого), то це а) не є всіма доплатами, б) вони зазвичай виплачуються лише комунальним підприємствам, і зрідка приватним перевізникам. Тому, якщо порахуєте принаймні ці суми — це буде неповна картина. Так і живемо

Джерело:
https://wspolnota.org.pl/news-rankingi/ranking-doplaty-do-transportu-zbiorowego-1
посилання на файл: https://wspolnota.org.pl/fileadmin/user_upload/Ranking_2023_-_doplaty_do_transportu.pdf

Читайте також:

Новий перевізник у Вроцлаві: контракт на 120 млн злотих

Транспортна реформа Полтави 2022

Чернівці: пільговиків виявилося вдвічі більше

Варшава за рік витрачає понад 4 млрд злотих на транспорт

Криза — це можливість або транспортна реформа нечуваного масштабу

Нещодавно український інформаційний простір (чи точніше транспортних фанатів) сколихнула новина про транспортну реформу у Чернігові. У погоні за пасажирами читачами ЗМІ передруковували одне-одного вигадуючи якомога клікабельніші назви тієї ж самої статті (першоджерело)! Що ж там таке сталося? Нам й самим стало цікаво розібратися, тому запрошуємо до прочитання детального аналізу.

Як ви знаєте, 24 лютого 2022 року російські війська повторно вторглися на територію України (перше вторгнення відбулося в Криму і в Донецькій та Луганській областях в 2014 році). Цього разу вторгнення було з півночі, зокрема з білорусі, й зачепило десятки міст та сотні сіл від Житомирської до Луганської областей (контрольованої частини Україною). Чернігів постраждав чимало.

Детальніше про це можете прочитати у вікі Бої за Чернігів

Вторгнення призвело не тільки до загибелі мирних мешканців і значних руйнувань міста, але й до пошкоджень транспортної інфраструктури і, по-факту, припинення надання послуг з перевезення пасажирів. Виглядав транспорт Чернігова до вторгнення якось так: маломісткі Рути, Дельфіни, ПАЗіки і т.п. чуда пострадянського автопрому. Зрідка тралялися Еталони БАЗ-А079. Що цікаво, саме в Чернігові розташований завод Еталон (який також постраждав від бомбардувань), але рухомий склад цього виробника був тут рідкістю.

Далі цитуємо Суспільне Чернігів:

За словами начальника управління транспорту, інфраструктури та зв’язку Чернігівської міської ради Олександра Рижого, після того, як росіяни покинули територію області, в місті гостро постало питання громадського транспорту. Було знищено 40% контактної тролейбусної мережі, й відновити рух тролейбусів було практично не можливо. До того ж у Чернігові знищили газові заправки із метаном, на яких і працювали старі “Рути”. Не було й самих автобусів у достатній кількості – всього в місті тоді нараховували близько 30 машин, які працювали на дизельному пальному. Цього було не достатньо.

“У нас же договори закінчилися фактично у 2022 році. Закінчилися договори зі старими перевізниками, і таким чином ми планували, до початку повномасштабної агресії, проведення конкурсу. Десь у березні-квітні (конкурс, – ред.) начебто мав відбутися – це за умов, коли б не було війни. Конкурси все одно і кількість машин все одно оновилася б”, – каже Олександр Рижий.

Щоб ви розуміли тоді у місті курсувало близько 190 Рут і їм подібних, і лише 30 Богдалонів.

Гірше нІкуди © подумали у міськраді, і вирішили провести шокову терапію — кардинальну транспортну реформу!

Цитуємо далі Суспільне:

Нині в Чернігові працює перевізник з Білої Церкви, а також ті, які й раніше обслуговували пасажирів: “Пассервіс-Люкс”, “Таксосервіс”.

Керівник “Пассервіс-Люкс” Володимир Козир говорить, що до вторгнення на його підприємстві працювали близько 50 маленьких “Рут”. Зараз вони просто стоять, їх ніхто не купує, а використовувати у місті їх уже не можна. Одиниці працюють на приміських маршрутах: до сіл Киїнка, Киселівка.

Загалом, говорить, до 24 лютого містян перевозили 160 його автобусів, зараз – 90. Оновлював рухомий склад підприємець власним коштом.

“У нас працює десь в середньому 25 автобусів по місту. Ми перед Новим роком закупили шість нових “Ataman”, і випустили на лінію два МАНа – це газові автобуси великої місткості. Плануємо десь до березня закупити ще чотири-шість автобусів “Ataman”. Це за кошти підприємства. Це дуже великі кошти. Один автобус коштує десь близько 70 тисяч доларів, у перерахунку – це три мільйони гривень. 3 100 на наш час. Ми ведемо переговори з банками на отримання кредитів”.

Як же так сталося, що саме в Чернігові перевізники оновили рухомий склад (нехай це і покращенні маршрутки, а не повноцінні автобуси), а в інших містах, зокрема й у Львові, так не виходить? Невже Доля хоче завелику долю? А може перевізники зажерлися? Спробуймо розібратися без емоцій та політичної демагогії.

Передумови. У відкритих джерелах нам вдалося знайти матеріали про передумови чи то необхідність змін у мережі громадського транспорту Чернігова. У серпні 2021 року у міській раді представили результати науково-дослідної роботи «Розробка та реалізація інтерактивної моделі оптимізації міських пасажирських перевезень міста Чернігова» (презентація тут; відео новин). Не будемо передруковувати результати сюди, ознайомтесь з ними за тими посиланнями. (До речі, чому оптимізацію маршрутної мережі назвали “інтерактивною моделлю” — не ясно. Якщо ж малася на увазі транспортна модель, то це програмне забезпечення, але її для Чернігова не розробляли).

Новина на Суспільному — Менше маршрутів та єдиний квиток: у Чернігові презентували проект транспортної моделі (там є ще відео).

Переходимо до найцікавішого! В цивілізованому світі підставою для будь-яких дій є право. Тобто для здійснення будь-якої справи люди домовляються про щось на папері, щоб потім в разі непорозумінь можна було відстояти свої права через суд. Тому для початку нам треба розібратися, який саме юридичний механізм використали в Чернігові.

Юридично-ліричний відступ для читачів, які не посвячені в нюанси. Станом на зараз (і починаючи з 2000-х) в Україні діє Закон України “Про автомобільний транспорт”, а також постанова КМУ №1081 (і ще низка підзаконних НПА). Цей закон і постанова визначають засади пасажирських перевезень. В постанові 1081 є вичерпний перелік вимог до перевізників, транспортних засобів і до процедури визначення перевізників (хто і як отримує право обслуговувати маршрут/-и). Тобто не мер вашого міста це вирішує, і не якісь транспортні чиновники чи депутати, а саме постанова кабінету міністрів. Запамʼятайте це дуже добре (і нарешті!).

Саме ота процедура конкурсу і є ключовою проблемою стану пасажирських перевезень в Україні, про що детально описано тут. Хоча, першопричиною, звісно ж, є все таки бідність української економіки (читайте тут), а вже потім процедура конкурсу.

Отже, ретроспектива ситуації в Чернігові:

1. 2021 рік. Незадовільна якість міських пасажирських перевезень громадським транспортом (це в отій презентації з аналітикою). Місцева влада вирішує, що так жити далі не можна, і думає про транспортну реформу (навіть робить якісь мінімальні кроки для цього).
2. Лютий-березень 2022 року. російський диктатор таки посилає своїх орків (і крилаті ракети) в Україну, починається повномасштабне вторгнення. Чернігів бомблять і частково окуповують на майже два місяці. Маршрутна мережа “самоліквідовується”.
3. Квітень-травень 2022. ЗСУ звільняють місто. Починається відновлення життя, а возити людей нічим. Міська рада (Управління транспорту?) вольовим рішенням починає кардинально оптимізовувати маршрутну мережу. Залишається лише три перевізники і трохи більше 10 маршрутів.
4. 2022-2023. Приватні перевізники закуповують новий (і трохи вживаного) рухомий склад у вигляді покращених маршруток і забезпечують кращу регулярність перевезень (розклад руху, інтервал тощо).

Цікаво, що комунальних автобусів у місті немає (лише тролейбуси) і схоже, що міська рада вже не планує(?) інвестувати кошти в їх закупівлю. По суті, наразі автобусні перевезення віддали повністю приватникам, а комунальними будуть лише тролейбуси. Це не точно, але принаймні так виглядає.

Що ж таке придумали в тому Чернігові, що у них транспорт працює краще (чи хоча б трохи краще) ніж в решті українських міст?

Юридична складова. А тепер проаналізуємо документи міської ради, через які їм вдалося простимулювати перевізників працювати краще.

1. З 2021 року у місті прийнята програма розвитку громадського транспорту (дивіться там ще додатки). Завдяки їй профінансували закупівлю рухомого складу тролейбусів. У заходах програми (додаток) зокрема є пункти про: “Розроблення Методики розрахунку компенсації на надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес – перевезення пасажирів громадським транспортом загального користування” та “Розроблення Порядку розрахунку з перевізниками за надані транспортні послуги” — ось це і є той пряник для перевізників. І найголовніший пункт — гроші: “Забезпечення сталого функціонування громадського транспорту шляхом здійснення оплати перевізникам за надані транспортні послуги” = 40 млн грн у 2022.
2. Наприкінці 2022 року виконавчий комітет Чернігівської міської ради ухвалює ще низку рішень на виконання Програми. Рішення виконавчого комітету міської ради від 17 листопада 2022 року № 565 “Про затвердження Методики розрахунку компенсації за надання послуг, що становлять загальний економічний інтерес, – перевезення пасажирів громадським транспортом загального користування у місті Чернігові”.

Ось тут і криється нюанс. Міська рада посилається (зокрема) на Регламент Європейського Парламенту і Ради No 1370/2007 від 23 жовтня 2007 року “Про громадські послуги пасажирських перевезень залізничним і дорожнім транспортом та скасування регламентів Ради (ЄЕС) No1191/69”, який не імплементований (не впроваджений) в українське законодавство. Тобто на даний час в Україні діє порядок організації перевезень передбачений нормами чинного ЗУ “Про автомобільний транспорт” та постановою КМУ 1081, про що вже згадувалося вище. Згідно з ними процедура визначення перевізника проводиться через конкурс, і оплачувати транспортну роботу приватним перевізникам немає підстав (не передбачено жодним НПА України).

Уточнюємо: відносини органу владу і приватних компаній, це не те саме, що відносини приватних осіб/компаній між собою. Місцева влада може діяти тільки на підставі того, що визначено у законах та підзаконних актах. Простими словами: допоки Верховна Рада не вносить зміни у Закони України (і КабМін у постанови), то міська рада НЕ МОЖЕ діяти на свій розсуд. Чому? Бо такою є ієрархія публічного права та рівнів влади. Це так само працює у більшості країн.

3. Крім цього, виконком Чернігівської міськради ухвалив Рішення від 17 листопада 2022 року № 566 “Про затвердження Порядку розрахунку за надані транспортні послуги з перевезення пасажирів громадським транспортом загального користування у місті Чернігові” (дивіться там додатки внизу сторінки).
4. А також Рішення виконавчого комітету міської ради від 17 листопада 2022 року № 567 “Про встановлення розрахункових тарифів на транспортні послуги з перевезення пасажирів громадським транспортом загального користування міста Чернігова”.

Ці 4 документи й “уможливили” створення “пряника” (доплат з бюджету) приватним перевізникам. “Уможливили” в лапках, бо з точки зору публічного права це неможливо без законних підстав — тобто відповідних норм у законах України.

Детальніше про “пряник”. У рішенні виконкому ЧМУ №566 зазначається, серед іншого, наступне:
п. 1.5. Основні критерії, яким повинен відповідати перевізник та його рухомий склад для отримання оплати за надані транспортні послуги:

• суб’єкт господарювання, обраний на конкурсних засадах, з яким укладено Організатором договір про організацію пасажирських перевезень на автобусному маршруті загального користування м. Чернігова (далі – Договір) або суб’єкт господарювання який призначений рішенням виконавчого комітету на обслуговування тимчасових міських автобусних маршрутах загального користування на час дії воєнного стану в Україні, з яким укладено Організатором договір про організацію пасажирських перевезень на тимчасових автобусних маршрутах загального користування м. Чернігова (далі – Договір);
• виконання умов Договору, зокрема виконання рейсів у обсязі 94% та більше (регулярність руху) за встановлений відповідним Договором обсяг;
• забезпечення роботи на маршруті автобусів пасажиромісткістю більше 50 пасажирів;
• забезпечення роботи на маршруті автобусів, пристосованих для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення;
• на рухомому складі встановлено автоматизовану систему обліку оплати проїзду та забезпечено її безперервну роботу.

Якщо перевізник не може забезпечити цього, то й не отримує доплати з міського бюджету.

Що це за такий Регламент ЄС 1370/2007? Слово Регламент в даному випадку означає систему правил Європейського Союзу у галузі пасажирських перевезень. Відповідно, регламент 1370/2007 — це рамковий документ ЄС про громадський транспорт. Він визначає засади (принципи) організації перевезень на території ЄС. Кожна країна-член ЄС повинна впровадити норми регламенту у своє національне законодавство. Після цього, міста (а також регіональна влада), на основі національних законів та підзаконних НПА, можуть організовувати пасажирські перевезення згідно з цими нормами. Не якось інакше, і не навпаки.

“Але ж у нас ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ!” Цікаво і смішно водночас, як люди сприймають децентралізацію Чим вона є насправді, і чим ви б хотіли, щоб вона була

Оскільки у всіх розвинених країнах громадський транспорт НЕ є самоокупним, тобто не покриває всі видатки на своє функціонування із надходжень від продажу квитків (з грошей зібраних від пасажирів), то для забезпечення його стабільної роботи та високої якості регламент ЄС визначає, що це суспільно-важлива послуга, гарантом якої виступає бюджет. Простими словами: орган влади, який виступає організатором перевезення є замовником послуги (тобто закупівлі за кошти бюджету) з перевезення пасажирів і платить за неї бюджетними коштами.

Організатор визначає необхідний обсяг послуги тобто пробіг (автобусо-кілометри, вагоно-кілометри тощо) відповідно до бажаної якості (частоти руху, місткості, заповненості транспорту, наявності кондиціонера і т.п.) і виставляє вартість за 1 км, яку готовий платити перевізнику. Тобто незалежно від кількості перевезених пасажирів перевізник гарантовано отримає оплату за фактично надані послуги. Детальніше про це написано тут.

До речі, в Чернігові запроваджена аж ніяк не оплата транспортної роботи в тому вигляді, як це є у країнах ЄС. Якщо ви прочитаєте уважно рішення №566 (п. 2.6.), то побачите, що там шляхом складної формули (цитата: “Сума коштів, що підлягає перерахуванню перевізнику за надані транспортні послуги, визначається як різниця між витратами на надання транспортних послуг за звітний період та обсягом власних доходів перевізника (виручки від продажу проїзних документів та чистого доходу від надання додаткових послуг за іншими напрямами господарської діяльності, отриманого під час виконання відповідних зобов’язань щодо надання замовленої транспортної послуги) за формулою“) виведене рівняння, яке обґрунтовує доплати перевізникам (фактично, це 30% від собівартості).

“Але ж це працює!” Ніби працює. “Чому тоді в інших містах не так?!” Бо цього немає в законодавстві України Жоден чиновник не хоче нести відповідальність за такі рішення. І це нормально.

Загалом, ми вітаємо намагання покращити ситуацію з перевезеннями в місті, і все ж таки, спочатку мало б бути ухвалення законодавства Верховною Радою України, а саме впровадження норм регламенту ЄС 1370 у відповідні закони України. На жаль, починаючи з 2014 року ці завдання не виконуються народними депутатами. Згідно з Угодою про Асоціацію між Україною та ЄС наша держава має зобовʼязання щодо впровадження у національне законодавство директив / регламентів ЄС (зокрема, 1370). Таке проходили всі країни, які отримували статус кандидата на членство в ЄС. Це є домашнім завданням України. І по цьому пункту воно не виконується вже 9(!) років або 7(!) якщо рахувати від 2016 року.

З 10 липня 2023 року у Чернігові запустили нову мережу, а перед цим відбувся конкурс на визначення перевізників (згідно з постановою КМУ №1081). До речі, якщо ви таки подивилися ту презентацію або хоча б відео місцевих новин, то помітили, що маршрутна мережа, яка розроблялася Чернігівською політехнікою у 2021, і мережа, яку впровадили у 2023 “трошечки” відрізняється

До війни в Чернігові працювало:
– 47 автобусних маршрутів (13 перевізників) та 10 тролейбусних маршрутів,
– зараз – лише 13 автобусних (планувалося 21) і 7 тролейбусних маршрутів (буде знову 10, коли відновлять всю контактну мережу).
Цими маршрутами покрите майже все місто. Приватних перевізників залишилося 4.

Чому це стало можливим в Чернігові, а не в якомусь іншому місті? Наше припущення — це низка чинників:

1. З чистого листа. Маршрутна мережа “самоліквідувалася” і було значно простіше створити нову. Не у всіх містах таке можливо (хоча, деякі, теоретично, могли, але навіть й не спробували).
2. Компетентність. Як-не-як, а коли люди на відповідних посадах розуміють, що міцногосподарницький підхід пустопорожніх погроз (“розірвемо договір”) не працює, то ситуація змінюється. Без пряника — нікуди не поїдете.
3. Політична воля. У міської влади виявилася політична воля на дофінансування міських пасажирських перевезень з міського бюджету (це оті 40 млн грн на 2022 рік в програмі). В Україні таке — велика рідкість. У більшості міст влада вважає, що ГТ має працювати на самоокупності (і це з регульованим заниженим тарифом! sic!), і, можливо, ми (влада) вам (перевізникам) щось компенсуємо за пільговиків (крихти, які ніколи не покривали реальну потребу).
4. Відсутність приватного перевізника-монополіста (або чогось схожого, наприклад, з найбільшою кількістю маршрутів), який контролює транспортну галузь у місті, і має (зазвичай) політичний вплив (а також своїх людей в органах, які його кришують).
5. Відсутність впливової місцевої опозиції. Ми не в курсі політичної ситуації в Чернігові, але (схоже) там не таке ж саме запекле протистояння “мер—депутати”, як в Києві, Львові чи Чернівцях. (Хоча у Вінниці, взагалі немає опозиції, але там так чомусь не змогли, і досі їздить купа Спринтерів).
6. Відсутність комунальних автобусів. Що не кажіть, але коли в місті є альтернатива у вигляді великого автобуса, і частина пасажирів переходить до такого перевізника (зазвичай комунального), то приватникам цей бізнес стає нецікавим. Вони або скорочують послугу (зводять кількість автобусів до мінімуму, часто до 1-2 автобусів на маршрут) або “йдуть” з міста (часто на приміські маршрути, що курсують через все місто ).

Відповідно, якщо у вашому місті немає (і навіть не проглядається) перелічених чинників, а насправді збігу їх всіх в часі та просторі, то й змін не буде. Статус-кво завжди вигідніший. Нащо щось системно міняти (і наражатися на критику, спротив, опозицію, …), якщо можна купити кілька тролейбусів на рік і цим підтримувати свій політичний рейтинг.

Чи став громадський транспорт в Чернігові “як в Європі”? На даний час — ні. Навіть з довоєнних фото можна побачити на маршрутах значну частину старезних іржавих тролейбусів ЗиУ, зношену інфраструктуру, депо тощо, а що вже казати про тепер. Поки що це навіть не рівень польських містечок на 100-200 тисяч мешканців (де не існує “маршруток” на міських маршрутах), але безперечно ЗНАЧНИЙ крок вперед, особливо, в українських реаліях бідності та ще й війни! Для ще кращої якості перевезень потрібні значно більші кошти ніж тих 40 млн грн з бюджету Чернігова (до речі, на 2023 рік ця сума становить вже 58 млн грн — приріст +18 млн грн/рік). Значно більші!

Поки що чернігівським транспортникам не вдалося впровадити безкоштовну пересадку між маршрутами різних видів транспорту (і, відповідно, різних перевізників), що звісно погано, бо людям доводиться платити двічі, а саме ця додаткова оплата стає каменем спотикання при оптимізації мережі ГТ (і, часто, до “поверніть все як було”). Люди починають вимагати прямих маршрутів з кожного району в кожен, щоб не платити двічі. Від цього маршрутна мережа розростається, але якість не покращується (бо це просто перерозподіл наявних автобусів на нові маршрути, а не додаткові транспортні засоби). Чому не вдалося? Припущення: бо перевізники не можуть поділити між собою оплату?

Чи задоволені мешканці цієї реформою, можна прочитати під цим дописом або цим на офіційній FB-сторінці Управління транспорту Чернігова. Загалом, стандартні коментарі, як і в кожному місті.

Сюжет місцевого телебачення від 11 липня 2023 з опитуванням думки пасажирів:

А тепер порівняйте чернігівський підхід з тим, що зробили в Полтаві.

Висновок: без нормального законодавства та спроможної економіки, чернігівський формат — це максимум (який, до того ж, має юридичні проблемки) для українських міст.

Читайте також:

Наприкінці січня вийшла транспортна аналітика про польські міста.
Ми натрапили на допис у facebook, який подаємо вам тут [з деякими нашими коментарями :)]

Скільки коштує організувати якісний громадський транспорт?

Багато. А багато це скільки?
Це стільки, що не всі готові платити, бо машиною може бути й дешевше (якщо лише враховувати лише витрати на пальне).

343 млн злотих витрати на приміське залізничне сполучення у воєвудстві Мазовєцкім (а-ля Варшавська область). В різних воєвудствах до 40% цих витрат покривають пасажири електричок/дизелів.

Витрати наших областей – від 0 до 15 млн грн на рік.
Скільки покривають грибники, рибалки, бабусі з молочком, і трохи платних пасажирів – достеменно не знає ніхто, але ~10-12% витрат. 70% витрат не покриває ніхто!
Привіт, КМЕ та міська електричка Львова (тут би з трамваями навести лад хоча б). Ага…

До речі, ось тут є дуже детальне дослідження про фінансування та організацію залізничних пасажирських перевезень у країнах ЄС на основі PSO (регламент ЄС 1370/2007):
https://www.cer.be/sites/default/files/publication/CER_PSO_Brochure.pdf

Загалом, витрати на транспорт у Польщі постійно зростали з менш ніж 2 млрд злотих у 2001 році до 7,5 млрд у 2019.

У Вроцлаві, наприклад, зарплатня працівників транспортної галузі (сектор міського ГТ) зросла з 3521,67 zł до 5331,47 zł (на 34,2 proc.) впродовж 8 років (2012-2020).

У зв’язку з карантинними обмеженнями втрата надходжень від продажу білетів/проїзних становила 70-90%, у Вроцлаві 85%.

Найбільше на ГТ витрачає Варшава – понад 2,72 млрд злотих на рік (пасажири покрили 33% цих витрат).

Ґданськ і Ґдиня мають одні з найдорожчих систем з розрахунку доплат з бюджету на одного пасажира 591 і 383 злотих відповідно.

Кракову все ще вдається вдало балансувати в зоні 40/60 – 45/55% пасажири/бюджет, але не у 2020 році звісно ж.

Детальніше тут:
https://wspolnota.org.pl/news-rankingi/ranking-doplaty-do-transportu-zbiorowego

https://wspolnota.org.pl/fileadmin/news/2021/Nr_25_2020_Doplaty_do_transportu_w_2019.pdf

А ось дані за 2018 рік (джерело transport-publiczny.pl)

А як у нас?

На жаль, в Україні такої загальнонаціональної аналітики не знайти …
Але є ось така спроба проаналізувати перевезення у кількох українських містах: https://demyandanylyuk.wordpress.com/2020/07/15/how-much-public-transport-costs-research/

Ось тут можна почитати про Краків а тут про Вроцлав і Варшаву.

У листопаді 2020 року МІУ винесло на обговорення законодавчу ініціативу (зміни до законів) громадського транспорту (автобусного та електричного).

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо суспільно важливих послуг з перевезення пасажирів автомобільним та міським електричним транспортом

Згодом Уряд (Кабінет Міністрів) погодив проект і вніс до Парламенту.

Законопроект зареєстрований у парламенті (Верховній Раді) і очікує на розгляд народними депутатами під час сесії.

Сюжет ICTV про цей законопроект:

Сюжет DW зі зразкової (як часто подають) Вінниці, де не все так просто (виявляється!):

Деякі експерти у галузі критикують цей законопроект:

Що ж…

Від себе додамо, що це рух у правильному напрямку, але законопроєкт доволі сирий, і залишає дірки.

На наш погляд, слід почати з чистого аркушу розробивши новий закон для всього міського та приміського громадського транспорту (а не окермі ЗУ як є зараз для різних видів ГТ), як це у Польщі, Чехії, Угорщині і т.п.

Нагадаємо, що перехід на прицнип організації перевезень на основі суспільно важливих послуг або простіше кажучи оплату транспортної роботи це є зобов’язання України в рамках угоди про асоціацію з ЄС, зокрема впровадження положень директиви ЄС 1370/2007 (PSO – public service obligation) в українське законодавство.

Зробити це мали ще у 2014-2015 роках ВР попереднього скликання.

Що там у поляків? Як повідомляє польський сайт “transport-publiczny.pl” у Вроцлаві відбувся тендер (не конкурс, як у нас!) на визначення перевізника (як субпідрядника тамтешнього комунального АТП) з виконання міських пасажирських перевезень.

Тендер виграла приватна компанія Mobilis (комунальне підприємство не брало участі в торгах) у серпні 2019 року.

Замовлення розраховане на 5 років (січень 2020 – лютий 2025).

До цього часу (є півроку) переможець тендеру має:

• – облаштувати базу (чи взяти в оренду)
• – закупити автобуси (низькопідлогові звісно ж)
• – найняти водіїв 
• …

Вартість контракту 120 996 200 zł brutto (на 5 років). Початок виконання контракту – січень і квітень 2020 року.

Передбачено 16 автобусів довжиною 12м (+2 резервні) та 10 зчленованих автобусів (+2 резервні).

Вартість одного автобусо-км 9,02 zł для 12-метрових автобусів, а для гармошок ціна – 13,08 zł.

Обсяг замовлення 7,14 млн км, і 3,43 млн км відповідно.

Компанія Mobilis вже майже десять років працює у Варшаві та Кракові, а тепер і у Вроцлаві.

Про роботу компанії Мобіліс у Варшаві:

Слід додати, що більшість міських автобусних перевезень у кожному з цих міст виконує комунальний перевізник.

Для тих, хто не знає, а не знає більшість – в Україні таке НЕМОЖЛИВО!

Бо українське законодавство НЕ ПЕРЕДБАЧАЄ процедури закупівлі транспортних послуг через тендер, а лише конкурс. А конкурс це завжди обрання “кращого” серед найгірших. Тобто в процедурі закладена безвихідь і “маршрутка”. Саме тому в українських містах такий ніякий громадський транспорт …

До речі, цікава інфорграфіка про міста в яких відкритий ринок послуг міських пасажирських перевезень, і показано частку ринку, якою володіють приватні перевізники:

Тобто лише в 12 містах Польщі на міських маршрутах працюють приватні перевізники, і лише у 2(!) містах приватні перевізники володіють 100% маршрутів. В містах, яких немає на карті — немає приватних перевізників, тобто послуги перевезень пасажирів надає лише комунальний перевізник.

Читайте також про наш ексклюзивний матеріал про організацію роботи міських перевезень у Вроцлаві

Нагадуємо умови – порівнюємо лише вартість абонементів, які повинні давати людині максимальну вигоду в перераїунку на щоденні поїздки.

Польща, Краків (0.77 млн населення)

Іменний річний безлімітний абонемент на всі види транспорту в межах Зони 1 (згрубша власне Краків, без агломерації) при непершій його купівлі – 950.50 PLN. Або 7000 UAH, або ж 19.17 UAH/доба. Звідси

Прага, Чехія (1.28 млн населення)

Іменний річний безлімітний абонемент на всі види транспорту в межах міста – 3650 CZK. Або 4427 UAH, або ж 12.12 UAH/доба. Звідси

Братислава, Словаччина (0.42 млн населення)

Іменний річний безлімітний абонемент на всі види транспорту в межах міста – 264.20 EUR. Або 8272 UAH або ж 22.66 грн/доба. Звідси

Будапешт, Угорщина (1.75 млн населення)

Іменний річний безлімітний абонемент на всі види транспорту в межах міста – 103000 HUF, або 10461 UAH, або ж 28.66 UAH/доба. Звідси

Бухарест, Румунія (1.9 млн населення)

Незрозумілио чи іменний, але місячний абонемент на всі види транспорту в межах міста – 50 RON, або ж 342 грн, або ж 11.40 UAH/доба. Річних вроді немає. Звідси

Львів, Україна (офіційно 0.72 млн населення)

Абонементи, і то місячні, існують лише в міському електричному транспорті, який не покриває всієї території міста і коштують 120 UAH/місяць, або ж 4 грн/доба. Більшість мешканців міста користуються автобусами, де існують лише разові поїздки і за умови прямого маршруту (а також щоденного користування) тратять 8 UAH/добу, або ж 240 UAH/місяць. Якщо їдуть з однією пересадкою, то витрати вдвічі більші і стають співмірними з витратами мешканців вищезагадних міст, які за цілком співмірні суми отримують в рази кращий сервіс

]]> https://ekvytok.lviv.ua/improving-conditions-or-promises/ https://ekvytok.lviv.ua/improving-conditions-or-promises/#comments Wed, 03 Aug 2016 10:29:12 +0000 http://ekvytok.lviv.ua/?p=1337 Для впровадження е-квитка у Львові влада нашого міста отримає 10 мільйонний кредит від ЄБРР. 032.ua спробував розібратись, що зміниться з впроводженням е-квитка у Львові, коли запрацацює та система і як вона працюватиме.

Коли варто очікувати на появу е-квитка у Львові?

Про запровадження єдиного електнонного квитка у громадському транспорті Львова говорили вже давно. І лише цього року влада місто спромоглася втілювати слова у реальні дії. Восени цього року у Львові хочуть оголосити тендер аби визначити компанію, яка буде займатись втіленням проекту у життя. Втім, відчути на собі переваги еквитка львів’яни зможуть лише у 2018 році.

“Сам процес реалізації та наповнення його змістом розпочнеться у 2017 року. А процес буде розділений на кілька етапів”. – розповідає директор ЛКП “Львівавтодор” Олег Береза.

Після того, як у Львові визначать компанію, яка впроваджуватиме е-квиток, розпочнеться практична реалізація проекту.

“Це відбуватиметься приблизно рік часу, поки перевізники обладнають свій траснпорт необхідною технікою. А потім все залежатиме від влади міста”, – зазначив керівник відділу впровадження електронного квитка «Львівавтодору» Сергій Журбенко.

Як працюватиме е-квиток.

У планах міста – електронний квиток має запрацювати одразу на всіх видах транспорту у Львові. Для цього у автобусах, маршрутках, тролейбусах та трамвая встановлять спеціальні валідатори. До них пасажири підноситимуть спеціальну картку, а валідатор зчитуватиме інформацію і зніматииме гроші з рахунку.

“За системою е-квитка, пасажири матимуть право на певний час поїздки. Наприклад 60-70 хвилин. Пересадки між маршрутами будуть безкоштовними. Основним видом квитка стане пластикова картка. Паралельно із новими картками будуть діяти і паперові квитки, в основному вони будуть існувати для туристів. Реалізовувати їх може сам водій, вони будуть обліковуватись через спеціальні системи, і їх легко контролювати”, – розповідає Сергій Журбенко.

Платитимо менше чи більше?

Оплата за проїзд для львів’ян стане більшою. У міськраді розглядають варіант із рівною ціною на усіх громадських перевезеннях міста.

“Ми пропонуємо робити ціну у п’ять гривень. Проте існуватиме система знижок у купівлі пакета поїздок, наприклад, на тиждень, місяць чи рік. На що більшу суму поповнюватиметься картка, то дешевше коштуватиме одна поїздка”, – продовжує Журбенко.

Що буде із пільговиками.

З провадженням єдиного електронного квитка за проїзд у громадському транспорті Львова, постає гостре питання щодо перевезення пільгових категорій населення.Тепер організатори проекту мають вирішити питання перевезення пільговиків, не забувши про їхні інтереси та права.

Наразі у Львові та області нараховується близько 300 000 пільговиків. І така кількість пільгових категорій населення може суттєво вплинути на окупність проекту.

“Є два шляхи вирішення цього питання: якщо все залишається так, як зараз, ми отримаємо чіткі дані про кількість перевезених пільговиків. Вони матимуть картки, які не треба буде поповнювати, під час поїздки у транспорті вони користуються картками, дані обліковуються і ми маємо інформацію про кількість пільговиків. Відповідно, ми можемо вимагати від Кабміну повної компенсації цих витрат. Інший варіант – монетизація пільг. За проїзд будуть платити всі, а пільгові категорії населення отримають певну суму, яка має компенсувати їхні витрати на проїзд”, – зазначає Сергій Журбенко.

Які переваги електронного квитка.

1. Після появи електронного квитка, у Львові зміниться принцип оплати за послуги перевізників. Тепер перевізники збираимуть плату не за кількість пасажирів, яких перевезли за добу, а за пройдені кілометри. Є надія, що тоді водії транспорту перестануть під нав’зяку набивати маршрутки пасажирами аби зібрати якомога більше грошей.
2. Аби більше заробляти, перевізники мають оновити траснпорт і поліпшити умови перевезння. Говорити про стан громадського транспорту у Львові, напевно, говорити не варто. “Для цього у перевізників буде стимул. Ми зробимо так, що перевізник, який оновив техніку, отримуватиме за 1 км 22 гривні, а перевіник, котрий залишив на маршруті старі автобуси – 15 гривень. Тобто, перевізники самиі зрозуміють, що їм вигідніше поліпшити умови перевезення у Львові”, – говорить Сергій Журбенко.
3. Пересадки з громадського транспорту будуть безкоштовними. “Більшість маршрутів у години пік до центру доїжджає за хвилин сорок, тож за відведені 60 хв. спокійно можна буде пересісти на інший транспорт. До того ж зміниться система оплати, і водіям невигідно буде чекати на зупинках, поки напхається якомога більше людей, бо він зіб’ється з графіка й не отримає повну суму за рейс, а лише відсотків 80 або й менше, залежно від того, на скільки відхилятиметься від графіка”, – розовідає активіст організації «За якісний транспорт» Ростислав Васюта.
4. Водій відтепер має слідкувати за дорогою, а не збирати гроші із пасажирів, постійно відволікаючи свою увагу.
5. З провадженням е-квитка, у Львові сподівються вивести бізнес перевізників із тіні. Адже відтепер усі вони матимуть змогу працювати легально, встановши валідатори у свому транспорті. Техніку безкоштовно надаватим міськрада Львова.

Джерело

Про Варшаву

Площа – 517 квадратних кілометрів

Мешканці міста – 1.7 млн людей

На 100 чоловіків припадає 118 жінок.

60,8% людей працездатного віку, 22,8% це пенсіонери, 16,3% (діти до 18 років)

До діла

Тож в 2016 році витрати пов’язані з транспортом у бюджеті Варшави становитимуть 4 мільярди 437 мільйонів злотих. Ця сума становить 30,2% від усіх видатків міста, і в межах цієї суми 2 мільярди 734 мільйони (15% всього бюджету міста) злотих будуть витрачені на послуги міського транспорту (транспортна робота). Це сума, яка не включає коштів на оновлення рухомого складу, ремонтів інфраструктури транспортних об’єктів тощо.

Вартість утримання гродмаського транспорту для міста у Варшаві (як і у всій Європі) рахують у злотих за “кілометр транспортної роботи”, тож ось його вартість для різних видів міського транспорту:

Як бачимо з інфографіки найдорожча вартість (у злотих) 1 кілометра транспортної роботи становить робота трамваїв – 16 zl/км і 54 млн кілометрів на рік, але найбільшу кількість кілометрів при вартості 11 zl/км проїжджають автобуси комунального підприємства MZA, коли приватні перевізники (які теж їздять такими ж автобусами) намотують 35 млн кілометрів за 7,6 zl/км. Також у Варшаві є міська електричка: 15 млн кілометрів на рік при вартості 10 zl/км. Остання позиція в інфографіці і водночас найдорожча – регіональні електрички, які інтегровані в систему столичної транспортної системи. Вони отримують 24 злотих за кожен кілометр, але й за рік набігає лише 5 932 000 км. Варто зазначити, що кошти за виконану транспортну вони отримують з бюджету міста незалежно від кількості перевезених пасажирів. При цьому вартість квитка для пасажирів є дешевшою ніж вартість 1км транспортної роботи.

Для мешканців Варшави доступно 1 517 автобусів (100% рухомого складу з низькою підлогою), які щодня працюють на 172 денних маршрутах, 42 підміських маршрутах(обслуговують прилеглі до території міста населенні пункти) і 43 нічних.
На 26 трамвайних ліній у столиці Польщі виїжджає 421 вагон 276 з яких низько підлогові.

Система громадського транспорту Варшави це також і залізничні перевезення де в межах системи міської електрички працює 28 потягів на 4 лініях.

Маршрутки як клас і тип перевезення в межах міста – відсутні.

Не менш важливою складовою цільної системи транспорту Варшави є громадський велосипедний прокат (автоматизований), який було запущено у 2012 році. Дохід від користування системою велопрокату VETURILO (варшавська назва прокату NextBike) у 2015 році склав 2,1 млн злотих, а видатки на утримання системи склали 6,6 млн злотих. Як і в попередні роки покриття витрат (близько 5 млн) будуть компенсовані з бюджету міста.

Для зручності мешканців міста, до транспортної системи Варшави входять понад 600 трамвайних зупинок, близько 3 700 автобусних зупинок, 28 станцій метро, а також 48 залізничних станцій і вокзалів, які обслуговуються міською електричкою та інтегрованих в систему регіональних поїздів.

Перевезення пасажирів в системі міського громадського транспорту фінансуються спільно з міського бюджету та з оплати за квитки зібраних з пасажирів. Надходження з проданих квитків у 2016 заплановані у сумі 864 млн злотих, які покриють витрати на роботу громадського транспорту приблизно на 30%. Це означає, що наприклад при купівлі одноразового пересадкового квитка (діє впродовж 75хв) за 4,40 zl з міського бюджету додатково витрачають 10,26 zl.

Варто зазначити важливу деталь: більшість мешканців Варшави не купують одноразові квитки, а користуються проїзними тривалої дії!

Наприклад придбавши персоналізований (іменний) проїзний на 30 днів за 110 zl (звичайний)/ 55 zl (пільговий) ви можете користуватися всіма маршрутами (денними та нічними) з необмеженою кількістю пересадок. Тож це значно вигідніше ніж щодня при кожній поїздці купувати одноразовий квиток. При купівлі проїзних на 90 днів чи на півроку, рік – це буде ще вигідніше, адже в перерахунку на кількість поїздок вартість буде ще меншою – 3,1 zl на день з необмеженою кількістю поїздок чи пересадок! Більше про тарифи можна прочитати тут.

Квитки на проїзд в міському транспорті Варшави можна придбати у понад 3,9 тисячах пунктів продажу по місту. Це також коштує для міського бюджету певних коштів: друк і зберігання квитків, обслуговування квиткоматів – 15 млн злотих на рік.

Для обслуговування пасажирів на якомога вищих стандартах невід’ємною частиною системи міського громадського транспорту є утримання інфраструктури зупинок. Впорядкування і ремонти автобусних, трамвайних кінцевих, миття павільйонів (понад 1 500шт.), вивезення сміття тощо, впродовж року для міського бюджету становить суму у 39 мільйонів злотих.

Джерело

Висновок

Чітко і зрозуміло пояснено, що якісний транспорт потребує чималих витрат, але при цьому це значно підвищує якість життя і, відповідно, конкурентоспроможність міста. Мешканці точно знають, що їхній трамвай чи автобус приїде точно за розкладом, в ньому буде комфортно і відносно швидко їхати, а при пересадці їм не доведеться платити ще раз. На жаль, цього ніяк не розуміють посадовці та депутати в українських містах.

Адже в нас здичавіла система маршруток і деградованого електротранспорту. Зрозуміло, що за таких умов громадський транспорт ніколи не зможе бути якісним. Неможливо говорити про комфорт, коли невідомо чи о 9-й вечора приїде твоя маршрутка. Все цілком логічно – приватний підприємець у будь-якій сфері буде оптимізовувати свої витрати, бо бізнес це не благодійність. А в транспортній сфері це означає погіршення якості послуги, відсутність комфорту, відсутність вечірніх рейсів та рейсів на вихідних, переповненість, неякісний і несвоєчасний ремонт автобусів, бруд, низька кваліфікація водія і низька зарплатня, перегони між маршрутами-конкурентами тощо.

Ось чому у цивілізованих країнах міста оплачують транспортну роботу з бюджету незалежно від форми власності компанії-перевізника. Тож якщо б раптом мерія Варшави чи будь-якого польського міста відмовилася від оплати транспортної роботи… можна поглянути на будь-яке українське місто і зрозуміти, що б сталося з системою міського громадського транспорту і, відповідно, з самими містами – деградація і хаос.

Криза в транспорті

Вроцлав

Лейпциг

Підрахунки собівартості для Львова